13Якщо я шпарю мовами людей і ангелів, а любові не маю, то я вже просто мідь, що гуде, або кимвал, що бряжчить. 2І якщо в мене є дар пророцтва і я в темі всіх таємниць і всього знання, і якщо маю всю віру, таку, що гори двигає, а любові не маю, то я — повний нуль. 3І навіть якщо я роздам на хавку все своє добро і віддам своє тіло, щоб мати чим похвалитися, а любові не маю, то мені з того ніякого толку. 4Любов терпляча, добра, любов не заздрить, любов не флексить, не ловить зірку, 5не поводиться кринжово, не тягне ковдру на себе, не агриться, не збирає скрини чужих косяків, 6не кайфує від несправедливості, а тішиться разом із правдою.
7Вона все покриває, усьому вірить, на все надіється, усе вивозить. 8Любов ніколи не зафейлить. А пророцтва? Їх буде скасовано. Мови? Вони замовкнуть. Знання? Його теж буде скасовано. 9Бо знаємо ми шматочками і пророкуємо шматочками. 10А коли прийде досконале, те, що частково, буде скасоване. 11Коли я був малим, то й базарив як малий, думав як малий, міркував як малий. А коли став дорослим мужиком, то зав'язав з усім дитячим.
12Бо тепер ми бачимо, як у дзеркалі, нечітко, наче загадку, а тоді побачимо лицем до лиця. Тепер я знаю частково, а тоді пізнаю повністю, так само як і мене повністю пізнано. 13А тепер залишаються віра, надія, любов, ці три. Але найбільша з них — любов.