1Короче, вже багато хто брався зібрати докупи розповідь про події, що звершилися серед нас, ²так, як нам їх скинули ті, хто від самого старту бачив усе наживо й став служити слову, ³тож і я вирішив, що варто, бо сам ретельно все прокопав від самого початку, розписати це для тебе по порядку, високоповажний Теофіле, ⁴щоб ти точно знав: усе, чого тебе навчили, — це надійна інфа. ⁵У часи, коли царем Юдеї був Ірод, жив собі один священник на ім'я Захарія, з черги Авії. Його жінка походила з роду Аарона, а звали її Єлисавета.

⁶Обоє були праведні перед Богом: жили чітко по всіх заповідях і постановах Господа, і до них не було жодних претензій. ⁷Але дітей у них не було, бо Єлисавета була неплідна, та й обоє вже були далеко не першої молодості. ⁸І ось якось, коли черга його групи заступила на зміну і він ніс священницьку службу перед Богом, ⁹за священницьким звичаєм жереб випав саме йому: зайти в Господнє святилище й покадити. ¹⁰А ціла купа народу в годину кадіння молилася надворі.

¹¹І тут йому з'явився ангел Господній: він стояв праворуч від жертовника для кадіння. ¹²Захарія, як його побачив, конкретно збентежився, і його накрило страхом. ¹³А ангел йому такий: «Не шугайся, Захаріє, бо твою молитву почуто: твоя жінка Єлисавета народить тобі сина, і ти назвеш його Іваном. ¹⁴Він принесе тобі радість і нереальний кайф, і багато хто тішитиметься його народженням, ¹⁵бо він буде великим перед Господом. Вина й міцної випивки він і краплі не питиме, а Святим Духом буде наповнений ще з утроби матері.

¹⁶І багатьох синів Ізраїлю він розверне назад до Господа, їхнього Бога. ¹⁷І сам він піде попереду Нього з духом і силою Іллі, щоб розвернути серця батьків до дітей, а неслухів — до мудрості праведних, щоб приготувати для Господа народ, повністю готовий». ¹⁸І Захарія такий до ангела: «А де пруф, з чого я маю це знати? Я ж старий, і моя жінка теж уже в солідних літах». ¹⁹Ангел йому у відповідь: «Я — Гавриїл, я стою перед Богом, і мене відправили поговорити з тобою й звістити тобі цю Добру Новину. ²⁰І ось тепер ти будеш на м'юті й не зможеш вимовити ні слова аж до того дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, а вони збудуться свого часу».

²¹А народ тим часом чекав на Захарію й дивувався, чого він так довго зависає у святилищі. ²²Коли ж він вийшов, то не міг до них і слова сказати, і вони допетрали, що він бачив у святилищі видіння. А він тільки показував їм знаки на пальцях і так і лишався без голосу. ²³Коли ж дні його служби добігли кінця, він почесав додому. ²⁴Після тих днів його жінка Єлисавета завагітніла й п'ять місяців не світилася на людях і казала: ²⁵«Ось що зробив для мене Господь у ці дні: Він глянув на мене, щоб зняти з мене мій зашквар перед людьми!»

²⁶А на шостий місяць Бог послав ангела Гавриїла в галилейське місто під назвою Назарет ²⁷до незайманої дівчини, зарученої з чоловіком на ім'я Йосип, із дому Давида. А звали цю діву Марія. ²⁸Ангел зайшов до неї й каже: «Привіт тобі, обдарована благодаттю! Господь із тобою».а ²⁹Від цих слів її аж трусонуло, і вона почала прокручувати в голові: що це за привітання таке? ³⁰А ангел їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

³¹Слухай: ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом. ³²Він буде великим, і Його зватимуть Сином Всевишнього. І Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька, ³³і Він царюватиме над домом Якова навіки, а Його Царство ніколи не закінчиться». ³⁴Марія до ангела така: «А як це буде, якщо я ще ні з ким не була?» ³⁵Ангел їй у відповідь: «На тебе зійде Святий Дух, і сила Всевишнього огорне тебе Своєю тінню. Тому й Святий, Який народиться, зватиметься Сином Божим.

³⁶І прикинь: твоя родичка Єлисавета на старості теж завагітніла сином, і в неї вже шостий місяць — у тієї, яку називали неплідною, ³⁷бо для Бога нічого нереального немає». ³⁸А Марія: «Ось я — раба Господня. Хай зі мною буде так, як ти сказав». І ангел пішов від неї. ³⁹У ті дні Марія зібралася й мерщій рвонула в гори, до міста Юди, ⁴⁰зайшла в хату Захарії і привіталася з Єлисаветою.

⁴¹І щойно Єлисавета почула Маріїне привітання, як маля в її утробі аж підстрибнуло, а Єлисавета сповнилася Святим Духом ⁴²і як закричить на весь голос: «Ти благословенна між жінками, і благословенний Той, Кого ти носиш під серцем! ⁴³І звідки мені таке, що до мене прийшла мати мого Господа? ⁴⁴Бо щойно звук твого привітання долетів до моїх вух, маля в моїй утробі аж застрибало від захвату. ⁴⁵І щаслива та, що повірила: усе, що сказав їй Господь, реально збудеться!»

⁴⁶І Марія така: «Моя душа звеличує Господа, ⁴⁷і мій дух аж шаленіє від радості в Бозі, моєму Спасителеві, ⁴⁸бо Він глянув на Свою рабу в її низькому статусі. Прикинь, відтепер усі покоління називатимуть мене щасливою, ⁴⁹бо Сильний зробив для мене великі речі, і святе Його ім'я. ⁵⁰Його милосердя — з покоління в покоління для тих, хто боїться Його.

⁵¹Він показав міць Своєї руки: розігнав тих, хто в думках свого серця задирає носа. ⁵²Скинув можновладців із престолів і підняв нагору маленьких людей. ⁵³Голодних нагодував добром досхочу, а багатіїв відправив ні з чим. ⁵⁴Він вписався за Ізраїль, Свого слугу, бо пам'ятав про милосердя, ⁵⁵як Він і казав нашим батькам, — Авраамові та його нащадкам навіки».

⁵⁶Марія лишилася з нею десь на три місяці, а тоді почесала назад додому. ⁵⁷Коли в Єлисавети підійшов термін, вона народила сина. ⁵⁸Сусіди й рідня прочули, яку велику милість виявив їй Господь, і тішилися разом із нею. ⁵⁹І от на восьмий день вони підвалили обрізати малого і вже хотіли назвати його, як і батька, Захарією. ⁶⁰Але його мама як видасть: «Ні! Його зватимуть Іваном».

⁶¹А вони їй: «Та в твоїй рідні ж нікого так не звуть!» ⁶²Тоді почали знаками питати в його баті, як би він хотів його назвати. ⁶³Той попросив табличку й написав: «Його ім'я — Іван». І всі були в шоці. ⁶⁴І в ту ж мить у нього відкрився рот і розв'язався язик, і він заговорив, благословляючи Бога. ⁶⁵Усіх, хто жив довкола, накрило страхом, і по всьому гірському краю Юдеї тільки й перетирали про все це.

⁶⁶Усім, хто це чув, воно запало в серце, і вони казали: «Ким же виросте ця дитина?» Бо рука Господа була з ним. ⁶⁷А його батько Захарія сповнився Святим Духом і видав таке пророцтво: ⁶⁸«Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, бо Він навідався до Свого народу й приніс йому викуплення, ⁶⁹і підняв для нас потужну силу спасіння в домі Давида, Свого слуги, ⁷⁰як Він і говорив ще з давніх-давен устами Своїх святих пророків, — ⁷¹спасіння від наших ворогів і з рук усіх наших хейтерів, ⁷²щоб виявити милосердя нашим батькам і згадати Свій святий завіт — ⁷³клятву, якою Він поклявся Авраамові, нашому батькові: ⁷⁴що дасть нам, вирваним із рук ворогів, без жодного страху служити Йому ⁷⁵у святості й праведності перед Ним усі наші дні.

⁷⁶А ти, малий, зватимешся пророком Всевишнього, бо підеш попереду Господа, щоб підготувати Йому шляхи, ⁷⁷щоб дати Його народові пізнати спасіння через прощення їхніх гріхів, ⁷⁸завдяки серцю нашого Бога, повному милосердя, через яке нас навідає Світанок з висоти,а ⁷⁹щоб засяяти тим, хто застряг у темряві й тіні смерті, і спрямувати наші кроки на дорогу миру». ⁸⁰А хлопчик ріс і міцнів духом, і зависав у безлюдних місцях аж до дня свого дебюту перед Ізраїлем.