Послання до римлян

До римлян 1

1Павло, раб Христа Ісуса, покликаний бути апостолом, спеціально відібраний для Божої Доброї Новини, 2яку Він ще наперед пообіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях, 3про Його Сина, Який по тілу походить із роду Давида, 4а за Духом святості через воскресіння з мертвих офіційно проголошений Сином Божим у силі, — про Ісуса Христа, нашого Господа. 5Через Нього ми отримали благодать і апостольську місію, щоб серед усіх народів вести людей до послуху віри — заради Його імені.

6І ви теж серед них — покликані, які належать Ісусові Христу. 7Усім вам, хто в Римі, Божим улюбленцям, покликаним бути святими: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа. 8Насамперед дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, бо про вашу віру гуде весь світ. 9Бог, Якому я служу своїм духом, звіщаючи Добру Новину про Його Сина, — мій свідок, що я нон-стоп згадую про вас, завжди у своїх молитвах, 10і прошу, щоб уже нарешті якось, якщо на те Божа воля, у мене вийшло добратися до вас.

11Бо мені страшенно кортить вас побачити, щоб поділитися з вами якимось духовним даром, аби ви стояли твердо, 12а точніше — щоб ми разом підзарядилися у вас нашою спільною вірою: і вашою, і моєю. 13Брати, хочу, щоб ви були в темі: я вже купу разів планував до вас приїхати, але досі все обламувалося. А я хотів і серед вас зібрати якийсь урожай, як і серед інших народів. 14Я в боргу і перед греками, і перед варварами, і перед мудрими, і перед тими, хто не шарить. 15Тож я зі свого боку реально рвуся звіщати Добру Новину і вам, хто в Римі.

16Бо мені не кринжово за Добру Новину: це Божа сила для спасіння кожного, хто вірить, — насамперед юдея, а також грека. 17Бо в ній відкривається Божа праведність — від віри до віри, як і написано: «А праведний житиме з віри». 18Бо з неба відкривається Божий гнів на все безбожжя й неправедність людей, які своєю неправедністю глушать правду. 19Бо те, що можна знати про Бога, для них як на долоні: Бог Сам їм це засвітив. 20Бо Його невидимі риси — Його вічну силу і Божественну природу — від створення світу чітко видно: їх розпізнають через те, що Він створив. Тож у них нуль відмазок.

21Бо хоч вони й знали Бога, але не прославили Його як Бога і не дякували Йому, а їхні роздуми скотилися в порожняк, і їхнє безтолкове серце накрила темрява. 22Корчили з себе мудреців, а по факту отупіли 23і махнули славу нетлінного Бога на копію, на зображення смертної людини, а ще птахів, четвероногих і плазунів. 24Тому Бог і віддав їх у хтивих бажаннях їхніх сердець у нечистоту, щоб вони зашкварювали свої тіла між собою. 25Вони проміняли Божу правду на фейк і поклонялися та служили творінню замість Творця, Який благословенний навіки. Амінь.

26Ось чому Бог віддав їх ганебним пристрастям: їхні жінки замінили природні стосунки на протиприродні. 27Так само й чоловіки, покинувши природні стосунки з жінкою, розпалилися пристрастю один до одного: чоловіки з чоловіками творили безсоромне й відгрібали в самих собі заслужену розплату за свою оману. 28І оскільки вони вирішили, що знати Бога їм не треба, Бог віддав їх розумові, який провалив перевірку, — щоб робили те, чого робити не можна. 29Вони під зав'язку напхані всякою неправедністю, злом, жадібністю, злобою; по вуха в заздрості, вбивствах, розбірках, мутках, токсичності; пліткарі, 30хейтери, ненависні Богові, аб'юзери, зазнайки, любителі понтів, винахідники зла, не слухаються предків, 31без клепки в голові, кидали, холодні до рідних, без грама жалю.

32Вони чудово знають Божу постанову: ті, хто таке робить, заслуговують на смерть. І все одно не тільки самі це роблять, а ще й лайкають тих, хто таке робить.