Євангеліє від Івана

Від Івана 1

1На самому старті було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог. 2Він на самому старті був із Богом. 3Усе з'явилося через Нього, і без Нього не з'явилося ні однісінької штуки з того, що існує. 4У Ньому було життя, і саме це життя було світлом для людей. 5І світло сяє в темряві, і темрява так і не змогла Його задавити.

6І тут нарисувався один чувак, якого відправив Бог, — звали його Іван. 7Він прикотив як свідок, щоб засвідчити про світло, щоб через нього всі повірили. 8Сам він не був тим світлом — його тема була засвідчити про світло. 9Справжнє світло, яке освітлює кожну людину, уже заходило у світ. 10Він був у світі, і світ з'явився через Нього, але світ Його не впізнав.

11Він прийшов до Свого, а свої Його відшили. 12А всім, хто Його таки прийняв, — тим, хто вірить у Його ім'я, — Він дав право стати Божими дітьми. 13Вони народилися не з крові, не з хотілки тіла й не з волі чоловіка, а від Бога. 14І Слово стало тілом і поселилося серед нас — повне благодаті й істини. І ми реально бачили Його славу — славу як Єдиного від Отця. 15Іван свідчить про Нього й горлає: «Ось Той, про Кого я казав: „Той, Хто йде після мене, — крутіший за мене, бо Він був ще до мене“».

16Бо з Його повноти ми всі отримали — благодать за благодаттю. 17Бо Закон дано через Мойсея, а благодать і істина прийшли через Ісуса Христа. 18Бога ніхто й ніколи не бачив; Єдиний, Який Сам є Бог і перебуває в обіймах Отця, — Він Його й показав. 19Ось свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалима заслали до нього священників і левитів, щоб ті його спитали: «Ти хто такий?» 20І він визнав — не відпирався, а прямо визнав: «Я не Христос».

21Вони його питають: «І шо тоді? Ти Ілля?» Він такий: «Не я». — «Ти той Пророк?» А він: «Не-а». 22Тоді вони йому: «То хто ти такий? Нам треба дати відповідь тим, хто нас відрядив. Що ти сам про себе кажеш?» 23Він такий: «Я — голос того, хто кричить у пустелі: „Вирівняйте дорогу Господа!“ — як і сказав пророк Ісая». 24А заслали їх фарисеї. 25І вони його спитали: «То з якого дива ти хрестиш, якщо ти не Христос, не Ілля і не той Пророк?»

26Іван їм у відповідь: «Я хрещу водою. А серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте, — 27Той, Хто приходить після мене. Я навіть не тягну на те, щоб розв'язати ремінець Його сандалі». 28Уся ця движуха відбувалася у Віфанії, за Йорданом, де Іван хрестив. 29Наступного дня він бачить, як до нього йде Ісус, і такий: «Зиріть: ось Ягня Боже, Яке забирає гріх світу! 30Це Той, про Кого я казав: „Після мене приходить чоловік, Який крутіший за мене, бо Він був ще до мене“.

31Я й сам Його не знав, але саме для того я й прийшов хрестити водою — щоб Він засвітився перед Ізраїлем». 32І Іван засвідчив: «Я бачив, як Дух спустився з неба, наче голуб, і так і лишився на Ньому. 33Я й сам Його не знав, але Той, Хто відправив мене хрестити водою, сказав мені: „На Кого побачиш, як Дух спускається і лишається на Ньому, — це Той, Хто хрестить Святим Духом“. 34І я сам це бачив і свідчу на повному серйозі: це Син Божий». 35Наступного дня Іван знову зависав там із двома своїми учнями.

36Він втупився в Ісуса, Який проходив повз, і такий: «Гляньте, ось Ягня Боже!» 37Ці двоє учнів почули, що він сказав, і почесали слідом за Ісусом. 38Ісус обернувся, побачив, що вони йдуть за Ним, і каже їм: «Що шукаєте?» А вони Йому: «Раббі (що в перекладі означає: Учителю), де Ти вписався?» 39Він їм: «Го — і побачите». Вони пішли, побачили, де Він зупинився, і зависли в Нього на весь той день. Була десь десята година. 40Одним із тих двох, хто почув Івана й рвонув за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.

41Він першим ділом розшукує свого брата Симона і такий: «Ми знайшли Месію!» (що в перекладі означає: Христос). 42І притягнув його до Ісуса. Ісус уважно глянув на нього й каже: «Ти — Симон, син Івана. Тебе зватимуть Кифа» (у перекладі — Петро). 43Наступного дня Він вирішив почесати в Галилею. І знаходить Пилипа, і Ісус каже йому: «Го за Мною». 44А Пилип був із Віфсаїди — земляк Андрія і Петра. 45Пилип знаходить Натанаїла і такий: «Прикинь, ми знайшли Того, про Кого писав Мойсей у Законі, а ще пророки, — Ісуса, сина Йосипа, з Назарета!»

46А Натанаїл йому: «Та шо путнього може бути з Назарета?» Пилип йому: «Ходи й зацінь сам». 47Ісус побачив, що Натанаїл іде до Нього, і каже про нього: «Ось реальний ізраїльтянин, у якому нема жодних мутків!» 48Натанаїл Йому: «Звідки Ти мене взагалі знаєш?» Ісус у відповідь: «Ще до того, як Пилип тебе гукнув, коли ти був під смоковницею, Я тебе засік». 49Натанаїл Йому: «Раббі, та Ти ж Син Божий! Ти — Цар Ізраїлю!» 50Ісус йому: «Ти віриш, бо Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею? Ти ще й не таке побачиш!»

51І каже йому: «Щиру правду кажу вам: ви побачите відчинене небо і Божих ангелів, які піднімаються й спускаються на Сина Людського».