1Павло, апостол — не від людей і не через якогось чувака, а через Ісуса Христа й Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих, — ²і всі брати, що тусять тут зі мною, — церквам Галатії: ³Ловіть благодать і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа, ⁴Який віддав Себе за наші косяки перед Богом, щоб висмикнути нас із теперішнього злого віку, — бо так захотів наш Бог і Отець.а ⁵Йому слава на віки віків. Амінь.

⁶Я просто в шоці, що ви так бігом зливаєтеся від Того, Хто покликав вас благодаттю Христа, і перебігаєте до якоїсь іншої доброї новини, ⁷яка взагалі ніяка не інша; просто є деякі типи, що виносять вам мозок і хочуть перекрутити Добру Новину Христа. ⁸Але навіть якщо ми самі чи якийсь ангел із неба почне вам розганяти добру новину, яка йде врозріз із тією, що ми вам донесли, — хай буде проклятий! ⁹Як ми вже казали, так і зараз знову видаю: якщо хтось звіщає вам добру новину всупереч тому, що ви прийняли, — хай буде проклятий! ¹⁰То чиє схвалення я зараз шукаю — людей чи Бога? Чи, може, я ганяюся за лайками від людей? Якби я досі намагався зайти людям, я не був би рабом Христа.

¹¹Бо хочу, щоб ви були в темі, брати: Добра Новина, яку я звіщав, — не з людської голови. ¹²Я ж її не отримав від людини, і ніхто мене на неї не натаскував, — я отримав її через об'явлення Ісуса Христа. ¹³Ви ж чули, як я колись жив у юдаїзмі: як я без жодних гальм цькував Божу церкву й пробував рознести її вщент. ¹⁴І в юдаїзмі я прокачувався краще за багатьох однолітків зі свого народу, бо куди сильніше за них фанатів від традицій своїх предків. ¹⁵Але коли Бог, Який ще з утроби моєї мами виділив мене й покликав Своєю благодаттю, захотів ¹⁶відкрити в мені Свого Сина, щоб я звіщав Добру Новину про Нього серед язичників, — я не побіг одразу перетирати це з людьми ¹⁷і не погнав у Єрусалим до тих, хто став апостолом раніше за мене, а звалив в Аравію, а тоді знову вернувся в Дамаск.

¹⁸Потім, через три роки, я підскочив у Єрусалим, щоб познайомитися з Кифою, і зависав у нього п'ятнадцять днів.а ¹⁹А більше ні з ким з апостолів не пересікся, крім Якова, брата Господа. ²⁰А в тому, що я вам пишу, — ось, перед Богом кажу — я ні грама не брешу. ²¹Потім я двинув у краї Сирії та Кілікії. ²²А церкви Юдеї, які в Христі, мене наживо в очі не бачили; ²³вони тільки чули: «Той, хто колись цькував нас, тепер звіщає Добру Новину про віру, яку колись розносив».

²⁴І через мене вони прославляли Бога.