1Павло, апостол Христа Ісуса, бо так захотів Бог, і братан Тимофій — Божій церкві, що в Коринті, разом з усіма святими по всій Ахаї: 2благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа! 3Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог, від Якого вся розрада, 4Він підтримує нас у кожній нашій біді, щоб і ми могли підтримати тих, кого накрило будь-якою бідою, — тією самою підтримкою, яку ми самі отримуємо від Бога. 5Бо як Христові страждання в нас аж зашкалюють, так через Христа зашкалює й наша розрада.
6Якщо нас плющить — то це заради вашої підтримки й спасіння. Якщо нас підтримують — то це заради вашої підтримки, яка реально працює, коли ви стійко витримуєте ті самі страждання, які терпимо й ми. 7І наша надія щодо вас — залізна, бо ми знаємо: як ви в долі в стражданнях, так само ви в долі й у розраді. 8Бо ми не хочемо, брати, щоб ви були не в темі, яка жесть із нами сталася в Азії: нас придавило так конкретно, понад наші сили, що ми вже й не сподівалися вижити. 9Та що там — ми вже самі в собі мали смертний вирок, щоб робити ставку не на себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих. 10Він витяг нас із лап такої страшної смерті — і ще витягне. На Нього ми поставили надію, що Він і далі нас витягатиме, 11а ви теж впрягаєтеся, допомагаючи нам молитвою, щоб за дар, який ми отримали, багато людей, ціла купа облич, дякували за нас.
12Бо ось чим ми пишаємося, і наше сумління це підтверджує: у світі, а з вами й поготів, ми трималися по-простому й по чесноку, як дає Бог, — не на людській мудрості, а на Божій благодаті. 13Ми ж не пишемо вам нічого іншого, ніж те, що ви читаєте і в чому шарите. І я сподіваюся, що ви до кінця все допетраєте, 14як до вас уже частково дійшло щодо нас: ми — ваша гордість, так само як і ви — наша, у день нашого Господа Ісуса. 15І з такою впевненістю я спершу планував заскочити до вас, щоб ви вдруге отримали благодать: 16через вас махнути в Македонію, а з Македонії знову прикотити до вас, щоб ви спорядили мене в дорогу до Юдеї.
17Тож, плануючи це, хіба я був несерйозним, з вітром у голові? Чи те, що я планую, я планую по-людськи, щоб переобуватися — щоб у мене було водночас і «так, так», і «ні, ні»? 18Але Бог вірний — і наше слово до вас не буває «і так, і ні». 19Бо Божий Син, Ісус Христос, Якого ми проповідували серед вас — я, Силуан і Тимофій, — не був «і так, і ні»: у Ньому стабільне «так». 20Бо скільки є Божих обіцянок — у Ньому всі вони мають своє «так». Тому й через Нього звучить із наших вуст «амінь» Богові на славу. 21А Той, Хто міцно тримає нас разом із вами в Христі й помазав нас, — це Бог.
22Він і поставив на нас Свою печатку, і дав у наші серця Духа як передоплату. 23А я кличу Бога у свідки, ставлячи на кон своє життя: саме щоб вас пощадити, я так і не приїхав знову в Коринт. 24Не те щоб ми рулили вашою вірою — ні, ми ваші тіммейти, щоб у вас була радість, бо у вірі ви стоїте твердо.