2Бо я для себе чітко вирішив: не підвалю до вас знову з сумним вайбом. 2Бо якщо це я вас засмучую, то хто ж тоді підніме настрій мені, як не той, кого я сам і засмутив? 3І я написав вам саме це, щоб, коли прикочу, не словити смуток від тих, через кого я мав би кайфувати. Бо я впевнений у вас усіх: моя радість — це радість усіх вас. 4Бо писав я вам під капець яким тиском і з серцем, стиснутим від болю, крізь купу сліз — не щоб ви засмутилися, а щоб ви знали, яка особливо сильна в мене любов саме до вас. 5А якщо хтось і завдав болю, то не мені він його завдав, а певною мірою — не буду перегинати палку — вам усім.
6Такому чуваку вже досить того покарання, яке йому впаяла більшість. 7Тож тепер навпаки — краще пробачте йому й підбадьорте його, щоб такого не накрило з головою занадто сильним сумом. 8Тому прошу вас: офіційно підтвердьте йому свою любов. 9Бо я для того й писав, щоб глянути, чи пройдете ви перевірку, — чи ви в усьому слухняні. 10Кому ви щось пробачаєте, тому пробачаю і я. Бо й те, що я пробачив — якщо там узагалі було що пробачати, — я пробачив заради вас перед лицем Христа, 11щоб сатана нас не розвів: ми ж у темі, які в нього схеми.
12Коли я прикотив у Троаду, щоб нести Добру Новину про Христа, і в Господі мені там дали зелене світло, 13у дусі я так і не зміг видихнути, бо не знайшов там свого братана Тита. Тож я попрощався з ними й почесав у Македонію. 14Але дякувати Богові, Який стабільно веде нас у Христі Своїм переможним парадом і через нас розносить у кожній локації аромат знання про Нього. 15Бо для Бога ми — кайфовий аромат Христа серед тих, хто спасається, і серед тих, хто гине: 16для одних — запах смерті, що веде до смерті, для інших — запах життя, що веде до життя. І хто ж на таке потягне?
17Бо ми не такі, як оті численні, що впарюють Боже слово. Ні, ми говоримо чесно, без мутків, — як від Бога, перед Богом, у Христі.