2Короче, настав день П'ятидесятниці, і вся їхня тусовка була разом в одному місці. 2І тут раптом із неба як гуркне: звук, ніби несеться шалений вітрюган, і він заповнив усю хату, де вони сиділи. 3І перед ними нарисувалися ніби язики вогню, що розділялися, і на кожного з них сіло по одному. 4І всі вони наповнилися Святим Духом і почали шпарити іншими мовами — так, як Дух давав їм говорити. 5А в Єрусалимі тоді жили юдеї, побожні чуваки з кожного народу під небом.
6Коли пролунав цей гул, збіглася купа народу, і всі конкретно зависли: кожен чув, що вони говорять саме його мовою. 7Народ був у шоці, всі витріщалися й казали: «Ало, гляньте: хіба всі ці, хто говорить, — не галилеяни? 8То як це взагалі працює, що кожен із нас чує свою рідну мову, в якій ми народилися? 9Ми ж тут і парфяни, і мідяни, і еламіти, і ті, хто живе в Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понті й Азії, 10Фригії та Памфілії, Єгипті й лівійських краях біля Киринеї, і приїжджі з Риму — і юдеї, і ті, хто перейшов у юдейство, 11критяни й араби — і всі ми чуємо, як вони нашими мовами розповідають про величні Божі діла!»
12Усі стояли з відвислими щелепами й не догоняли, що відбувається, і питали один одного: «Шо це взагалі має значити?» 13А інші рофлили з них: «Та вони просто молодого вина набралися!» 14Тоді Петро встав разом з одинадцятьма, підняв голос на всю й заявив їм: «Мужики-юдеї і всі, хто живе в Єрусалимі! Зарубайте собі на носі ось що — і ловіть кожне моє слово. 15Ці люди зовсім не бухі, як ви собі напридумували, — зараз же лише третя година дня! 16Ні, по факту це те, що було сказано через пророка Йоїла: 17„І ось що буде в останні дні, — каже Бог: — Я виллю від Мого Духа на кожну людину, і ваші сини й ваші доньки пророкуватимуть, ваші хлопці бачитимуть видіння, а ваші старші снитимуть сни.
18Навіть на Моїх рабів і на Моїх рабинь у ті дні Я виллю від Мого Духа — і вони пророкуватимуть. 19І Я покажу дива вгорі на небі й знаки внизу на землі: кров, вогонь і клуби диму. 20Сонце перетвориться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж прийде великий і славний день Господній. 21І буде так: кожен, хто прикличе ім'я Господа, буде спасенний“. 22Ізраїльтяни, слухайте сюди! Ісус Назарянин — чоловік, за Якого Бог поручився перед вами чудесами, дивами й знаками, що їх Бог робив через Нього посеред вас, — ви ж і самі в темі, — 23Його, виданого за Божим чітко визначеним планом і передбаченням, ви руками беззаконних прибили до хреста й убили.
24Але Бог Його воскресив, розірвавши муки смерті, бо не було жодних шансів, щоб смерть Його втримала. 25Бо Давид каже про Нього: „Я весь час бачив Господа перед собою, бо Він у мене праворуч, щоб мене не хитнуло. 26Тому моє серце кайфує, а мій язик радіє на всю, і навіть моє тіло спочиватиме з надією, 27бо Ти не кинеш моєї душі в царстві мертвих і не дозволиш Твоєму Святому побачити тління. 28Ти відкрив мені дороги життя, Ти накриєш мене радістю у Твоїй присутності“.
29Брати, дозвольте сказати вам без купюр про патріарха Давида: він помер, його поховали, і його гробниця досі тут, у нас. 30Він же був пророком і був у темі, що Бог поклявся йому клятвою посадити на його престол когось із його нащадків, 31тож він наперед це побачив і говорив про воскресіння Христа: що Його не кинули в царстві мертвих і Його тіло не побачило тління. 32Цього самого Ісуса Бог воскресив, і ми всі — свідки цього. 33Тож Його піднесено до Божої правиці, Він отримав від Отця обіцяного Святого Духа — і вилив ось це, що ви зараз зирите й чуєте.
34Бо Давид на небеса не підіймався, але сам же каже: „Сказав Господь моєму Господу: Сідай праворуч від Мене, 35аж поки Я не покладу Твоїх ворогів Тобі під ноги як підніжок“. 36Тож хай увесь дім Ізраїлю знає на сто відсотків: Бог зробив і Господом, і Христом Того самого Ісуса, Якого ви розп'яли». 37Коли вони це почули, їх реально пробило до самого серця, і вони такі до Петра й інших апостолів: «Брати, і шо нам тепер робити?» 38А Петро їм такий: «Покайтеся, і нехай кожен із вас охреститься в ім'я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів — і ви отримаєте дар Святого Духа.
39Бо ця обіцянка — для вас, для ваших дітей і для всіх, хто за тридев'ять земель, для всіх, кого тільки покличе до Себе Господь, наш Бог». 40І ще купою інших слів він гаряче свідчив і вмовляв їх: «Дайте себе спасти від цього викривленого покоління!» 41Тож ті, хто прийняв його слово, охрестилися, і того дня до них додалося десь три тисячі душ. 42І вони стабільно трималися вчення апостолів, спільності, ламання хліба й молитов. 43А кожного пробирав страх, і через апостолів відбувався цілий вагон див і знаків.
44Усі, хто вірив, тусили разом, і все в них було спільне: 45вони продавали свої маєтки й манатки й ділили все між усіма — кому скільки було треба. 46Щодня вони на одній хвилі зависали в храмі, по хатах ламали хліб і хавали з кайфом і простим, щирим серцем, 47хвалили Бога, і весь народ був до них прихильний. А Господь щодня приєднував до них тих, хто спасався.