4Тож давайте реально боятися, щоб, поки ще в силі обіцянка зайти в Його спочинок, ніхто з вас не виявився тим, хто пролетів. 2Бо нам так само звіщено Добру Новину, як і їм. Але їм почуте слово не дало жодного толку, бо вірою вони не були в одній команді з тими, хто слухав. 3Бо в той спочинок заходимо саме ми, ті, хто повірив, як Він і сказав: «Тож Я поклявся у Своєму гніві: не зайдуть вони в Мій спочинок!» Хоча справи були закриті ще від заснування світу. 4Бо десь Він видав таке про сьомий день: «І Бог відпочив сьомого дня від усіх Своїх справ». 5І тут, у цьому ж місці, знову: «Не зайдуть вони в Мій спочинок!»
6Отже, комусь іще світить туди зайти, а ті, кому Добру Новину звістили раніше, не зайшли через свій непослух. 7Тому Він знову призначає конкретний день, «сьогодні», і каже це через Давида аж через стільки часу, як уже було сказано раніше: «Сьогодні, якщо почуєте Його голос, не робіть свої серця кам'яними». 8Бо якби Ісус Навин дав їм спочинок, Він потім не заводив би мову про якийсь інший день. 9Тож, по факту, для Божого народу ще лишається суботній спочинок. 10Бо той, хто зайшов у Його спочинок, і сам відпочив від своїх справ, так само як Бог від Своїх.
11Тож викладімося на повну, щоб зайти в той спочинок, аби ніхто не впав за тим самим сценарієм непослуху. 12Бо Боже слово живе й реально працює, воно гостріше за будь-який двосічний меч: пробиває аж до того місця, де розділяються душа і дух, суглоби й кістковий мозок, і розкусує думки та задуми серця. 13І нема такого створіння, яке могло б від Нього зашифруватися: усе голе й як на долоні перед очима Того, Кому ми маємо здавати звіт. 14Тож, коли в нас є великий Первосвященник, що пройшов крізь небеса, Ісус, Син Божий, тримаймося мертвою хваткою за наше визнання. 15Бо наш Первосвященник не з тих, хто не може поспівчувати нашим слабкостям: Його спокушали в усьому так само, як і нас, але без гріха.
16Тож підходьмо впевнено, без жодних загонів, до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать, яка допоможе саме тоді, коли допомога позарез потрібна.