4А Ісус, повний Святого Духа, вернувся з Йордану, і Дух водив Його пустелею 2сорок днів, а диявол увесь цей час Його спокушав. У ті дні Він нічого не хавав, а коли вони минули, Його накрив голод. 3І тут диявол Йому такий: «Якщо Ти Син Божий, скажи оцьому каменю — хай стане хлібом». 4А Ісус йому на це: «Написано: „Не самим хлібом житиме людина“». 5Потім він вивів Його вгору і за долю секунди показав Йому всі царства світу.
6І диявол Йому видає: «Тобі я віддам усю цю владу і всю їхню славу, бо її передано мені, і я скидаю її, кому захочу. 7Тож якщо Ти поклонишся переді мною — усе це буде Твоє». 8А Ісус йому у відповідь: «Написано: „Господу, своєму Богу, поклоняйся і тільки Йому одному служи“». 9Тоді він привів Його в Єрусалим, поставив на самий край даху храму і каже Йому: «Якщо Ти Син Божий, стрибай звідси вниз, 10бо написано: „Своїм ангелам Він накаже про Тебе, щоб надійно Тебе прикривали“, 11і: „На руках Тебе понесуть, щоб Ти, бува, не збив ноги об камінь“».
12А Ісус йому відповідає: «Сказано: „Не бери Господа, свого Бога, на слабо“». 13Коли диявол відпрацював усі спокуси до одної, він відчепився від Нього — до слушного моменту. 14І Ісус у силі Духа вернувся в Галилею, і по всій окрузі про Нього пішли розмови. 15Він навчав по їхніх синагогах, і всі Його прославляли. 16І Він прикотив у Назарет, де виріс, і в суботній день, як у Нього було заведено, пішов у синагогу й устав почитати.
17Йому подали сувій пророка Ісаї. Він розгорнув сувій і надибав місце, де було написано: 18«Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене звіщати Добру Новину бідним. Він послав Мене оголосити полоненим звільнення, а сліпим — що до них повернеться зір, відпустити на волю тих, кого розчавили, 19розтрубити про рік Господньої прихильності». 20Він згорнув сувій, віддав служителеві й сів. А всі в синагозі залипли на Ньому очима. 21І Він почав їм казати: «Сьогодні, поки ви слухали, це Писання збулося».
22І всі відгукувалися про Нього топово й були в шоці від слів благодаті, що лилися з Його вуст. І такі: «Це ж хіба не Йосипів син?» 23А Він їм: «Ви сто пудово кинете Мені цю приказку: „Лікарю, вилікуй Себе Сам!“ — і: „Усе, про що ми чули, що сталося в Капернаумі, замути й тут, у Твоєму рідному місті“». 24І Він каже: «Правду кажу вам: жоден пророк не заходить людям у своєму рідному місті. 25Кажу вам як є: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли небо стояло на замку три роки й шість місяців і по всій землі почався лютий голод, 26але Іллю не відправили до жодної з них — тільки в Сарепту, що в Сидонському краї, до однієї жінки-вдови.
27І прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея була купа, але жоден із них не очистився — тільки сирієць Нааман». 28Коли всі в синагозі це почули, у них конкретно забомбило від люті. 29Вони схопилися, витурили Його за місто й потягли на самий край гори, на якій стояло їхнє місто, щоб зіштовхнути Його з обриву. 30А Він пройшов прямо посеред них і почесав Своєю дорогою. 31І Він спустився в Капернаум, місто в Галилеї, і по суботах навчав їх.
32І вони були на відпаді від Його вчення, бо Його слово звучало з владою. 33А в синагозі був чувак, у якому сидів дух нечистого демона, і він як заволає на все горло: 34«Ха! Яке Тобі до нас діло, Ісусе Назарянине? Ти прийшов нас знищити? Я знаю, Хто Ти: Святий Божий!» 35А Ісус наїхав на нього: «Замовкни і виходь із нього!» І демон шпурнув його на середину і вийшов із нього, нічим йому не зашкодивши. 36Усі були в ступорі й перетирали між собою: «Що це за слово таке? Він із владою і силою наказує нечистим духам — і ті виходять!»
37І хайп про Нього розходився по всіх закутках округи. 38Вийшовши з синагоги, Він зайшов у хату Симона. А тещу Симона скрутила жорстка гарячка, і вони попросили Його за неї. 39Він став над нею, наїхав на гарячку — і та її відпустила. Вона тут же встала й давай їм прислуговувати. 40Коли сонце сідало, усі, в кого були хворі з усякими болячками, привели їх до Нього. А Він клав руки на кожного з них і зціляв їх. 41А ще з багатьох виходили демони й горлали: «Ти — Син Божий!» Але Він їх обривав і не давав їм говорити, бо вони знали, що Він — Христос.
42Коли розвиднілося, Він вийшов і пішов у безлюдне місце. А купа народу розшукувала Його; вони добралися до Нього й намагалися втримати Його, щоб Він від них не звалив. 43Але Він їм такий: «Я по-любому маю звіщати Добру Новину про Царство Боже й іншим містам, бо саме для цього Мене послано». 44І Він стабільно проповідував у синагогах Юдеї.