4Після цього я зиркнув — і тут бачу: на небі відчинені двері. І той перший голос, що я вже чув, наче звук труби, говорив зі мною, такий: «Го сюди, нагору, і Я покажу тобі, що має статися після цього». 2Короче, тієї ж секунди я опинився в Дусі — і ого: на небі стоїть престол, а на престолі Хтось сидить. 3А Той, Хто сидів, на вигляд був як камінь яспис і сардій, а престол по колу оточувала веселка — один в один смарагд. 4А довкола престолу — двадцять чотири престоли, і на тих престолах сидять двадцять чотири старійшини, усі в білому прикиді, а на головах у них золоті вінці. 5А з престолу шмаляють блискавки, лунають голоси й гримлять громи. І перед престолом жарять сім вогняних світильників — це і є сім Духів Божих.
6А перед престолом — ніби скляне море, прозоре, як кришталь. А посеред престолу й довкола престолу — чотири живі істоти, обсипані очима спереду й ззаду. 7Перша істота — ну чисто лев, друга — як теля, третя має лице, як у людини, а четверта — вилитий орел у польоті. 8І кожна з чотирьох істот має по шість крил, і довкола, і всередині вони повні очей. І ні вдень, ні вночі в них нема жодного чілу, і вони такі: «Святий, святий, святий Господь Бог Вседержитель, Який був, і є, і приходить!» 9І кожен раз, як тільки істоти віддають славу, і честь, і дяку Тому, Хто сидить на престолі, Хто живе вічно — без кінця й краю, 10двадцять чотири старійшини падають ниць перед Тим, Хто сидить на престолі, і поклоняються Тому, Хто живе навіки-віків, і кидають свої вінці перед престолом, такі: 11«Ти реально гідний, Господи і Боже наш, отримати славу, і честь, і силу, бо це Ти створив усе на світі: бо Ти так захотів, усе існувало й було створене!»