7Після цього я засік чотирьох ангелів: вони стояли на чотирьох кутах землі й міцно тримали чотири вітри землі, щоб жоден вітер не дмухнув ні на землю, ні на море, ні на жодне дерево. ²І ще я побачив іншого ангела: він піднімався звідти, де сходить сонце, і мав печатку живого Бога. І він як заволає на повну до тих чотирьох ангелів, яким було дано право шкодити землі й морю, ³такий: «Руки геть від землі, моря й дерев, поки ми не поставимо печатку на лобах рабів нашого Бога!» ⁴І я почув, скільки набралося запечатаних: сто сорок чотири тисячі запечатаних з кожного племені синів Ізраїля. ⁵З племені Юди — дванадцять тисяч запечатаних, з племені Рувима — дванадцять тисяч, з племені Гада — дванадцять тисяч, ⁶з племені Асира — дванадцять тисяч, з племені Нефталима — дванадцять тисяч, з племені Манасії — дванадцять тисяч, ⁷з племені Симеона — дванадцять тисяч, з племені Левія — дванадцять тисяч, з племені Іссахара — дванадцять тисяч, ⁸з племені Завулона — дванадцять тисяч, з племені Йосипа — дванадцять тисяч, з племені Веніямина — дванадцять тисяч запечатаних.

⁹Після цього я глянув — і тут бачу: нереально величезна купа народу, яку ніхто не міг порахувати, з кожної нації, і племен, і народів, і мов. Вони стояли перед престолом і перед Ягням, одягнені в білі шати, з пальмовими гілками в руках. ¹⁰І вони горлають на всю горлянку: «Спасіння — це все від нашого Бога, Який сидить на престолі, і від Ягняти!» ¹¹А всі ангели стояли довкола престолу, і старійшин, і чотирьох живих істот; і вони попадали перед престолом обличчям до землі й поклонилися Богові, ¹²такі: «Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і подяка, і честь, і сила, і міць — нашому Богові навіки-віків! Амінь!» ¹³І тут один зі старійшин озивається до мене: «Оці, в білих шатах, — хто вони такі й звідки вони тут узялися?»

¹⁴А я йому: «Пане мій, ти ж у темі». І він мені: «Це ті, хто приходить із великої скорботи. Вони випрали свої шати й вибілили їх у крові Ягняти. ¹⁵Ось чому вони стоять перед Божим престолом і служать Йому в Його храмі двадцять чотири на сім, а Той, Хто сидить на престолі, розкине над ними Свій намет. ¹⁶Голод і спрага їм більше не світять, і не смажитиме їх ні сонце, ні жодна спекота, ¹⁷бо Ягня, Яке посеред престолу, пастиме їх і водитиме до джерел води життя, а Бог витре кожну сльозу з їхніх очей».