4То шо ж ми скажемо: шо там надибав Авраам, наш праотець по крові?а ²Бо якщо Авраам був виправданий через діла, то йому є чим флексити, — але не перед Богом. ³Бо шо каже Писання? «Авраам повірив Богові, і це йому зарахувалося як праведність». ⁴А тому, хто пахає, зарплату зараховують не як благодать, а як борг, який йому винні. ⁵А от хто не впрягається, але вірить у Того, Хто виправдовує безбожника, — у того віра зараховується як праведність.

⁶Так само й Давид розписує, наскільки щаслива людина, якій Бог зараховує праведність без діл: ⁷«Щасливчики ті, кому простили їхній безпредєл і чиї гріхи покрито! ⁸Щасливчик той мужик, якому Господь нізащо не зарахує гріха!»а ⁹То це щастя падає лише на обрізаних — чи й на необрізаних теж? Бо ми ж кажемо: «Авраамові віра зарахувалася як праведність». ¹⁰А як саме йому це зарахувалося? Коли він уже був обрізаний чи ще необрізаний? Спойлер: не обрізаним, а ще необрізаним.

¹¹І знак обрізання він отримав як печать праведності від віри, яку мав ще необрізаним, — щоб бути батьком усіх, хто вірить, будучи необрізаним, щоб і їм зарахувалася праведність, ¹²і батьком обрізаних — тих, хто не тільки з тусовки обрізаних, а й чеше тими самими слідами віри, яку наш батько Авраам мав, коли ще був необрізаний. ¹³Бо обіцянка Авраамові чи його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, прилетіла не через Закон, а через праведність, яка від віри. ¹⁴Бо якщо спадкоємці — це ті, хто тримається Закону, то віра — пшик, а обіцянка вже не працює. ¹⁵Бо Закон на виході дає гнів; а де нема закону, там нема й порушення.а

¹⁶Тому все тримається на вірі, щоб усе було по благодаті, щоб обіцянка була залізна для всіх нащадків: не лише для тих, хто від Закону, а й для тих, хто від віри Авраама, — а він батько нас усіх, ¹⁷як і написано: «Я зробив тебе батьком багатьох народів», — перед Богом, Якому він повірив, Тим, Хто дає життя мертвим і кличе те, чого нема, так, ніби воно вже є. ¹⁸Коли надії вже було по нулях, він із надією повірив, що стане батьком купи народів, як і було сказано: «Такими будуть твої нащадки». ¹⁹І він не скис у вірі, хоч і розумів, що його тіло вже мертве, — йому ж стукнуло десь сто років, — і що лоно Сарри теж мертве.а ²⁰Щодо Божої обіцянки він не завис у сумнівах через невіру, а отримав буст сили у вірі, віддавши славу Богові, ²¹і на всі сто впевнився, що Він здатен і зробити те, що пообіцяв.

²²Тому це йому по факту й зарахувалося як праведність. ²³Та «йому зарахувалося» написано не чисто заради нього одного, ²⁴а й заради нас, кому це теж буде зараховано, — нам, хто вірить у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, нашого Господа, ²⁵Якого віддали за наші провини — і воскресили заради нашого виправдання.