7Або ви, брати, не в темі (я ж базарю з тими, хто шарить у Законі), що Закон рулить людиною лише доти, поки вона жива? 2Бо заміжня жінка за Законом прив'язана до чоловіка, поки той живий. А якщо чоловік помре, закон, який в'язав її з чоловіком, на неї вже не працює. 3Тож якщо вона при живому чоловікові зійдеться з іншим, на неї офіційно повісять ярлик перелюбниці. А якщо чоловік помре, вона вільна від того закону, і вже не буде перелюбницею, навіть коли вийде за іншого. 4Так що, мої брати, вас теж умертвили для Закону через тіло Христа, щоб ви тепер належали Іншому, Тому, Кого воскресили з мертвих, і щоб ми видавали плід для Бога. 5Бо коли ми жили в плоті, гріховні пристрасті, які діяли через Закон, пахали в частинах нашого тіла, щоб ми видавали плід для смерті.
6А тепер нас відв'язали від Закону: ми вмерли для того, що тримало нас у кулаці, щоб ми служили в новому форматі Духа, а не в старій схемі букви. 7То що скажемо? Закон — це гріх? Та ну, нізащо! Але я б і не просік, що таке гріх, якби не Закон. Я б навіть не тямив, що таке жадоба, якби Закон не казав: «Не жадай». 8Але гріх знайшов через заповідь зачіпку й розкрутив у мені всяку жадобу, бо без Закону гріх — труп. 9Колись я жив собі без Закону, але як тільки нарисувалася заповідь, гріх ожив, а я вмер, 10і тут виявилося: та сама заповідь, що мала вести до життя, повела мене в смерть.
11Бо гріх, юзнувши заповідь як зачіпку, розвів мене й нею ж мене прикінчив. 12Тож Закон по факту святий, і заповідь свята, праведна й добра. 13Невже те, що добре, стало для мене смертю? Та ні в якому разі! Це гріх: щоб гріх спалився як гріх, він через добре влаштував мені смерть, щоб через заповідь гріх став грішним по-максимуму. 14Бо ми ж у темі, що Закон духовний, а я плотський, проданий у рабство гріхові. 15Бо я сам не вкурюю, що витворяю: роблю не те, чого хочу, а те, від чого мене верне, — от це й роблю.
16А якщо я роблю те, чого не хочу, то я підписуюся під тим, що Закон — це топ. 17Але тоді це вже не я роблю, а гріх, що прописався в мені. 18Я ж знаю, що в мені, тобто в моїй плоті, нічого доброго не водиться: хотіти добре я хочу, а от зробити — ніяк. 19Бо добро, якого хочу, я не роблю, а зло, якого не хочу, — от його я стабільно й роблю. 20А якщо я роблю те, чого не хочу, то це вже не я це роблю, а гріх, який у мені засів.
21Короче, я засікаю таку закономірність: як тільки я хочу зробити добре, зло вже тусить поруч. 22Бо внутрішньою людиною я кайфую від Божого Закону, 23але в частинах свого тіла я зирю інший закон, що йде війною проти закону мого розуму й бере мене в полон закону гріха, який сидить у частинах мого тіла. 24Жесть, яка я нещасна людина! Хто ж вирве мене з цього тіла смерті? 25Дякувати Богові через Ісуса Христа, нашого Господа! Тож по факту виходить так: сам я розумом пашу на Божий Закон, а плоттю — на закон гріха.