10Бо я не хочу, брати, щоб ви були не в темі: наші предки всі були під хмарою, і всі пройшли крізь море, 2і всі в хмарі й у морі були охрещені в Мойсея, 3і всі заточили ту саму духовну їжу, 4і всі пили той самий духовний напій: вони стабільно пили з духовної скелі, яка йшла за ними слідом, а скеля та — це був Христос. 5Але від більшості з них Бог не був у захваті, бо їх покосило в пустелі.
6А все це стало для нас наочкою, щоб ми не западали на зло так, як западали вони. 7І не ставайте ідолопоклонниками, як дехто з них, — як написано: «Народ сів похавати й попити, а потім устав відриватися». 8І не вляпуймося в розпусту, як вляпалися деякі з них, — і за один день їх полягло двадцять три тисячі. 9І не перевіряймо Христа на міцність, як дехто з них перевіряв, — і їх гробили змії. 10І не нийте, як нили деякі з них, — і їх винищив губитель.
11Усе це траплялося з ними як прообраз, а записано це, щоб вправити мізки нам — нам, до кого вже докотився кінець віків. 12Тож хто думає, що стоїть надійно, хай пильнує в оба, щоб не гепнутися. 13Вас не накрила жодна спокуса, яка не була б звичайною людською жизою. А Бог вірний: Він не дасть, щоб вас спокушали понад ваші сили, а разом зі спокусою дасть і вихід, щоб ви змогли це вивезти. 14Тому, мої любі, драпайте від ідолопоклонства. 15Я кажу це вам як людям, які шарять: самі зважте, що я кажу.
16Чаша благословення, яку ми благословляємо, — ну хіба це не спільна участь у крові Христа? Хліб, який ми ломимо, — хіба це не спільна участь у тілі Христа? 17Хліб один — тож і ми, хоч нас купа, одне тіло, бо всі ми беремо свою частку з того самого одного хліба. 18Зацініть Ізраїль за походженням: хіба ті, хто їсть жертви, не мають спільної участі в жертовнику? 19То до чого я веду? Що м'ясо з жертви ідолам щось важить? Чи що ідол щось важить? 20Ні, я про те, що все, що вони приносять у жертву, вони приносять демонам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви вписувалися в одну тусовку з демонами.
21Не вийде у вас пити і чашу Господню, і чашу демонів; не вийде у вас мати частку і за столом Господнім, і за столом демонів. 22Або ми що, нариваємося, щоб розпалити ревнощі Господа? Ми що, сильніші за Нього? 23«Усе можна» — але не все йде в плюс. «Усе можна» — але не все прокачує. 24Хай ніхто не ганяється за своїм інтересом, а за інтересом іншого. 25Усе, що продається на м'ясному базарі, рубайте і не паріться з розпитами через сумління, 26бо земля — Господня, і все, чим вона заповнена під зав'язку.
27Якщо хтось із невіруючих кличе вас у гості і вам хочеться туди почесати, — хавайте все, що вам ставлять, без жодних допитів через сумління. 28А якщо хтось вам скаже: «Це жертовне, з капища», — не їжте, заради того, хто вам маякнув, і заради сумління. 29Я маю на увазі сумління не твоє, а того іншого. Бо з якого дива мою свободу має судити чуже сумління? 30Якщо я долучаюся з вдячністю, то чого мене хейтять за те, за що я дякую? 31Тож чи ви точите, чи п'єте, чи щось інше робите — усе робіть на Божу славу.
32Не ставте підніжок ні юдеям, ні грекам, ні Божій церкві, 33так, як і я в усьому намагаюся всім зайти, шукаючи не свого профіту, а профіту багатьох, щоб вони були спасенні.