Перше послання до коринтян

1 до коринтян 4

4Короче, хай кожен бачить у нас тих, хто на підхваті в Христа, і управителів Божих таємниць. 2Ну а від управителів по базі вимагають, щоб кожен із них виявився вірним. 3А мені взагалі фіолетово, чи будете розбирати мене під лупою ви, чи якийсь людський суд. Та я й сам себе не розбираю. 4Бо я за собою жодного косяка не знаю, але цим я ще не виправданий: Той, Хто мене розбирає, — це Господь. 5Тож нічого не судіть раніше часу, поки не прийде Господь. Він і витягне на світло те, що ховається в темряві, і розкриє задуми сердець. І тоді кожен отримає похвалу від Бога.

6Брати, усе це я приміряв на себе й Аполлоса заради вас, щоб ви на нашому прикладі вкурили: «Не понад те, що написано», — щоб ніхто з вас не задирав носа, стенячи за одного проти іншого. 7Бо хто тебе робить кимось особливим? Що в тебе є таке, чого ти не отримав? А якщо вже отримав, то чого ти флексиш так, ніби не отримав? 8Ви вже наїлися від пуза, ви вже при бабках, без нас уже сіли на трон! Ех, якби ж ви реально царювали, щоб і ми з вами поцарювали! 9Бо, як на мене, Бог нас, апостолів, виставив останніми, як смертників: ми стали шоу для світу — і для ангелів, і для людей. 10Ми — дурні заради Христа, а ви — розумники в Христі; ми — слабаки, а ви — імба; ви в топі, а нас ні в гріш не ставлять.

11Аж до цієї хвилини ми й сидимо голодні, і пити хочемо, і ходимо в лахах, і нас лупцюють кулаками, і ми тиняємося без власної хати, 12і пашемо, вкалуючи власними руками. Нас хейтять — а ми благословляємо; на нас влаштовують булінг — а ми терпимо; 13нас поливають брудом — а ми по-доброму звертаємося до людей. Ми стали ніби трешем світу, покидьками для всіх — і так аж дотепер. 14Я пишу це не для того, щоб вас зашеймити, а щоб вас, як своїх любих дітей, напоумити. 15Бо навіть якщо у вас у Христі буде десять тисяч вихователів, то батьків у вас усе одно не вагон: це ж я у Христі Ісусі через Добру Новину вас породив.

16Тож прошу вас: повторюйте за мною. 17Саме тому я й відправив до вас Тимофія — він мій улюблений син і вірний у Господі. Він освіжить вам у пам'яті мої шляхи в Христі Ісусі — так, як я навчаю всюди, в кожній церкві. 18Дехто там у вас розпушив хвоста, мовляв, я до вас не підвалю. 19Але я скоро до вас прикочу, якщо Господь захоче, і тоді гляну не на балачки цих понтарів, а на їхню силу. 20Бо Царство Боже — це не про базар, а про силу.

21Ну то чого ви хочете? Щоб я нагрянув до вас із різкою — чи з любов'ю і в дусі лагідності?