12Доводиться хвалитися — толку з того ніякого, але ладно, перейду до видінь і об'явлень від Господа.а ²Знаю я одного чувака в Христі: чотирнадцять років тому — чи в тілі, не знаю, чи поза тілом, не знаю, Бог знає — його підхопило аж до третього неба. ³І знаю я цього типа — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, — ⁴що його підхопило в рай, і він почув невимовні слова, які людині не можна озвучувати. ⁵Цим типом я флекситиму, а собою — ні, хіба що своїми слабкостями.

⁶Бо якщо й захочу пофлексити, то дурнем не буду, бо казатиму правду. Але я притримую коней, щоб ніхто не накрутив мені рейтинг вище за те, що бачить у мені чи чує від мене, ⁷— і через нереальну крутизну об'явлень. Тому, щоб я не зловив зіркову хворобу, мені дали колючку в тіло — ангела сатани, щоб він мене гамселив, — щоб я не зловив зіркову хворобу. ⁸Через це я тричі вимолював у Господа, щоб це від мене відчепилося. ⁹А Він мені такий: «Тобі вистачить Моєї благодаті, бо сила в слабкості розкривається на всю котушку». Тож я з превеликою радістю радше хвалитимуся своїми слабкостями, щоб на мені отаборилася сила Христа.а ¹⁰Тому я кайфую від слабкостей, від хейту, від скрут, від переслідувань і безвихідок — заради Христа. Бо коли я слабкий, тоді я сильний.

¹¹Ну от, я став клоуном — це ви мене дотисли. Бо це ви мали б мене піарити: я ж нічим не гірший за тих супер-пупер апостолів, хоч я й ніхто. ¹²По факту, знаки апостола були зроблені серед вас з усією витримкою: і знаки, і дива, і чудеса. ¹³Бо чим вас обділили порівняно з іншими церквами, хіба що тим, що я сам не сів вам на шию? Вибачте мені цей косяк! ¹⁴Ось я вже втретє готовий до вас прикотити, і на шию вам не сяду, бо мені треба не ваше добро, а ви. Бо не діти мають робити заначку для предків, а предки — для дітей. ¹⁵А я залюбки вкладатиму все і сам вигорю дотла за ваші душі. Невже що більше я вас люблю, то менше мене люблять?

¹⁶Ну хай так: я вас не напрягав. Але я, хитрий жук, підступом вас розвів! ¹⁷Хіба я нагрів вас через когось із тих, кого до вас відправляв? ¹⁸Я вмовив Тита поїхати й відправив із ним брата. Хіба Тит вас на щось кинув? Хіба ми не ходили в тому самому дусі? Не тими самими слідами? ¹⁹Ви вже давно думаєте, що ми тут перед вами відмазуємося. Ми говоримо перед Богом у Христі. А все це, любі, — щоб вас прокачати.а ²⁰Бо мені стрьомно: раптом я підвалю й застану вас не такими, як хочу, а ви мене — не таким, як хочете; раптом у вас будуть розбірки, заздрість, психи, тягання ковдри на себе, хейт, плітки за спиною, понти, бардак; ²¹раптом, коли я знову прийду, мій Бог принизить мене перед вами, і я плакатиму за багатьма з тих, хто раніше згрішив і не покаявся в нечистоті, розпусті й розбещеності, які вони витворяли.