5Бо ми ж шаримо: якщо наша земна хата-намет піде під знос, у нас є будинок від Бога — житло, не зведене людськими руками, вічне, на небесах. 2І в цьому наметі ми стогнемо, бо нереально хочемо накинути зверху на себе наше житло з неба, 3якщо, звісно, навіть роздягнувшись, ми не опинимося голяком. 4Бо поки ми в цьому наметі, ми стогнемо, бо нас конкретно придавлює: ми не хочемо роздягатися, а хочемо вдягнути зверху, щоб життя проковтнуло те, що смертне. 5А Той, Хто налаштував нас саме під це, — Бог, Який дав нам Духа як передоплату.
6Тож ми завжди на впевненому й чітко знаємо, що поки ми прописані в тілі, ми не вдома — далеко від Господа, 7бо по життю ми йдемо вірою, а не тим, що бачать очі. 8Ми не дрейфимо, і нам більше зайшло б звалити з тіла й заселитися додому до Господа. 9Тому ми й заряджені на одне: чи ми вдома, чи далеко від дому, — бути такими, від яких Він кайфує. 10Бо всім нам доведеться постати без фільтрів перед судом Христа, щоб кожен отримав за те, що робив у тілі, — чи то добре, чи відстійне.
11Тож ми в курсі, що таке страх перед Господом, і переконуємо людей; а для Бога ми як на долоні — і я сподіваюся, що й ваше сумління бачить нас наскрізь. 12Ні, ми знову не піаримо себе перед вами — ми даємо вам привід нами пишатися, щоб ви мали що відповісти тим, хто флексить луком, а не тим, що в серці. 13Бо якщо в нас дах поїхав — це для Бога; а якщо ми при тямі — це для вас. 14Бо нами рулить любов Христа: ми допетрали, що Один помер за всіх — а отже, всі померли. 15І Він помер за всіх, щоб ті, хто живе, більше не крутилися навколо себе, а жили для Того, Хто за них помер і воскрес.
16Тож відтепер ми нікого не міряємо людськими мірками; навіть якщо колись і Христа знали за людськими мірками, то тепер уже так Його не знаємо. 17Тож якщо хтось у Христі — він нове творіння: старе — проїхали, і ось — нове вже тут! 18А все це — від Бога, Який через Христа примирив нас із Собою і доручив нам служіння примирення: 19тобто Бог у Христі примиряв світ із Собою, не вішаючи на них їхніх провин, і довірив нам слово примирення. 20Тож ми — посли від Христа, і ніби Бог достукується через нас. Ми благаємо від імені Христа: примиріться з Богом!
21Того, Хто не знав гріха, Він заради нас зробив гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю.