4Тож коли в нас є це служіння, а воно в нас тому, що нас помилувано, ми не вигоряємо. 2Навпаки, ми послали подалі всі тіньові зашкварні мутки, не крутимо хитрих схем і не бодяжимо Боже слово. Ми викладаємо правду як є і цим рекомендуємо себе сумлінню кожної людини перед Богом. 3А якщо наша Добра Новина й заблюрена, то заблюрена вона чисто для тих, хто котиться в загибель. 4Їм, невіруючим, бог цього віку засліпив мізки, щоб до них не пробилося світло Доброї Новини про славу Христа, Який є образ Бога. 5Ми ж не себе розкручуємо, а звіщаємо Ісуса Христа як Господа, а себе подаємо як ваших рабів заради Ісуса.
6Бо Бог, Який сказав: «Із темряви засяє світло», — це Той, Хто врубив світло в наших серцях, щоб нам конкретно засвітило знання Божої слави на обличчі Ісуса Христа. 7Але цей скарб ми носимо в глиняних посудинах, щоб ця зашкалювальна сила була Божа, а не наша. 8Нас пресують по всіх фронтах, але не розплющують; ми не тямимо, куди ткнутися, але не опускаємо рук. 9Над нами влаштовують булінг, але нас не кидають самих; нас відправляють у нокдаун, але не в нокаут. 10Ми весь час тягаємо у своєму тілі Ісусове вмирання, щоб і Ісусове життя засвітилося в нашому тілі.
11Бо нас, живих, постійно здають на смерть через Ісуса, щоб і Ісусове життя проявилося в нашому смертному тілі. 12Виходить, у нас пахає смерть, а у вас — життя. 13Але в нас той самий дух віри, що й у написаному: «Я повірив, тому й заговорив». Тож і ми віримо — от і базаримо. 14бо ми точно в темі: Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить разом з Ісусом і нас та поставить нас разом із вами. 15Бо все це заради вас, щоб благодать, примножуючись через дедалі більшу купу народу, зробила так, щоб подяка лилася через край на Божу славу.
16Тому ми не здуваємося. Навпаки: хоч наша зовнішня людина сиплеться, внутрішня оновлюється день у день. 17Бо наші легкі напряги, що тривають лише мить, вибудовують для нас вічну вагу слави, яка зашкалює понад усяку міру. 18Адже ми не залипаємо на тому, що видно, а тримаємо фокус на тому, чого не видно. Бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.