4Поки вони ще говорили до народу, на них нарисувалися священники, начальник храмової варти й садукеї,а ²яких конкретно бомбило від того, що ті навчають народ і проголошують в Ісусі воскресіння з мертвих. ³Вони скрутили їх і запроторили під варту до завтра, бо вже був вечір. ⁴Але купа з тих, хто чув слово, повірили, і чоловіків стало п'ять тисяч. ⁵Наступного дня зібралися на сходку їхні боси, старійшини й учителі Закону ⁶в Єрусалимі — і первосвященник Анна, і Каяфа, і Іван, і Олександр, і всі, хто був із первосвященницького клану.

⁷Вони поставили їх посередині й почали допитувати: «Якою силою чи яким ім'ям ви таке замутили?» ⁸Тоді Петро, сповнений Святого Духа, такий до них: «Начальники народу й старійшини! ⁹Якщо нас сьогодні тягають на допит через добро, зроблене немічному чоловікові, — мовляв, як саме він зцілився, — ¹⁰то хай усі ви й увесь народ Ізраїлю будуть у темі: в ім'я Ісуса Христа з Назарета, Якого ви розп'яли, Якого Бог воскресив із мертвих, — саме завдяки Йому цей чоловік стоїть перед вами цілий і здоровий. ¹¹Він — той „камінь, що його ви, будівельники, забракували як нікчемний, а Він став головним наріжним каменем“.

¹²І ні в кому іншому спасіння нема, бо, по факту, під небом людям не дано жодного іншого імені, яким нам треба спастися». ¹³Коли ж вони засікли, як безстрашно говорять Петро з Іваном, і допетрали, що це прості мужики без жодної освіти, то були в шоці; а ще вони впізнали в них тих, хто був з Ісусом. ¹⁴А бачачи, що поруч із ними стоїть той самий зцілений чоловік, вони не мали чим крити. ¹⁵Тож вони наказали їм вийти із Синедріону й почали перетирати між собою: ¹⁶«Що нам робити з цими чуваками? Бо що через них сталося чудо, про яке всі гудуть, — це ясно як день усім, хто живе в Єрусалимі, і заперечити це ми не можемо.

¹⁷Але щоб воно далі не розлетілося по народу, давайте їм пригрозимо, щоб більше ні з ким із людей не базарили в цьому імені». ¹⁸І вони покликали їх і наказали взагалі не пікати й не навчати в ім'я Ісуса. ¹⁹Але Петро з Іваном у відповідь видали: «Чи праведно перед Богом слухати вас більше, ніж Бога, — розсудіть самі. ²⁰Бо ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули». ²¹А ті насипали їм ще погроз і відпустили, бо так і не знайшли, як би їм вліпити покарання, — через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.

²²Бо тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення, було вже за сорок. ²³Коли їх відпустили, вони почесали до своїх і переказали все, що їм наговорили первосвященники й старійшини. ²⁴Ті, як почули, усі на одному вайбі підняли голос до Бога й такі: «Владико, Ти — Той, Хто створив небо, і землю, і море, і все, що в них, ²⁵Ти через Святого Духа вустами нашого батька Давида, Твого слуги, сказав: „Чого це народи так розбушувалися, а племена вигадують порожняк? ²⁶Вишикувалися царі землі, і правителі скентувалися разом проти Господа й проти Його Христа“.

²⁷Бо реально в цьому місті проти Твого святого Слуги Ісуса, Якого Ти помазав, скентувалися і Ірод, і Понтій Пилат разом з язичниками й народами Ізраїлю, ²⁸щоб провернути все те, що Твоя рука й Твій задум наперед визначили, що має статися. ²⁹І тепер, Господи, глянь на їхні погрози й дай Твоїм рабам говорити Твоє слово сміливо на всі сто, ³⁰коли Ти простягаєш руку, щоб зцілювати, і щоб через ім'я Твого святого Слуги Ісуса ставалися чудеса й дива». ³¹Коли вони помолилися, місце, де вони зібралися, аж затрусило, і всі сповнилися Святого Духа й сміливо говорили Боже слово.

³²А в усієї цієї купи віруючих було одне серце й одна душа; і ніхто не казав про жодну зі своїх манаток, що вона тільки його, — у них усе було спільне. ³³Апостоли стабільно й з потужною силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і на всіх них була велика благодать. ³⁴Ніхто серед них не сидів на мілині, бо всі, хто мав ділянки чи хати, продавали їх і приносили виручені бабки ³⁵та скидали їх до ніг апостолів; а тоді кожному роздавали стільки, скільки кому було треба. ³⁶А Йосип, якого апостоли прозвали Варнавою (у перекладі — «Син підбадьорення»), левит, родом з Кіпру,а ³⁷мав поле — загнав його, приніс кеш і поклав до ніг апостолів.