5А один чувак на ім'я Ананія разом зі своєю дружиною Сапфірою загнав ділянку. ²Він зажав собі частину бабок із продажу (дружина теж була в темі), а якусь частину приніс і поклав до ніг апостолів. ³Петро такий: «Ананіє, чого це сатана так забив тобі серце, що ти збрехав Святому Духові й притирив собі частину виручки за землю? ⁴Поки ділянка не була продана, хіба вона не була твоєю? А коли продав, хіба кеш не був у твоєму розпорядженні? Нащо ти взагалі замутив у серці таку схему? Ти набрехав не людям, а Богові!» ⁵Щойно Ананія почув ці слова, як звалився й віддав кінці. І всіх, хто про це чув, накрив дикий страх.

⁶Тоді встали молоді пацани, загорнули його, винесли й поховали. ⁷Минуло десь години три, і тут заходить його дружина. Вона була не в курсі, що сталося. ⁸Петро до неї такий: «Скажи-но мені, ви за стільки загнали ділянку?» А вона: «Ага, за стільки». ⁹А Петро їй: «Нащо ви на пару домовилися випробовувати Духа Господнього? Зирь: ноги тих, хто поховав твого чоловіка, вже біля дверей, і тебе теж винесуть». ¹⁰І вона миттю впала йому до ніг і померла. Хлопці зайшли, знайшли її мертвою, винесли й поховали біля її чоловіка.

¹¹І всю церкву, і всіх, хто про це чув, накрив нереальний страх. ¹²А руками апостолів серед народу творилася купа чудес і див. І всі вони на одному вайбі зависали в Соломоновій колонаді. ¹³З решти ніхто не ризикував до них вписатися, але народ їх реально вихваляв. ¹⁴А до них приєднувалося дедалі більше тих, хто вірить у Господа: цілий вагон і чоловіків, і жінок. ¹⁵Доходило до того, що хворих виносили навіть на вулиці й клали на лежаки та матраци, щоб, коли Петро йтиме повз, хоч його тінь упала на когось із них.

¹⁶А ще з міст навколо Єрусалима сходилася купа народу: тягнули хворих і тих, кого діставали нечисті духи, і зцілювалися всі до одного. ¹⁷І тут первосвященник і вся його тусовка (а це була партія садукеїв) підірвалися: їх аж розпирало від заздрощів. ¹⁸Вони скрутили апостолів і закрили їх у міській тюрязі. ¹⁹Але вночі ангел Господній відчинив двері буцегарні, вивів їх і такий: ²⁰«Чешіть, станьте в храмі й розказуйте народу всі слова цього життя».

²¹Вони послухали й, ледь розвиднілося, зайшли в храм і почали навчати. А первосвященник зі своїми підвалили, скликали Синедріон і всю раду старійшин синів Ізраїлю й послали до в'язниці, щоб їх привели. ²²Але охорона, коли туди прикотила, у в'язниці їх не знайшла. Вони повернулися й доповіли: ²³«Тюрягу ми застали замкненою на всі замки, вартові стоять біля дверей, а відчинили — всередині ні душі!» ²⁴Коли начальник храмової варти й первосвященники це почули, вони були в повному ауті й не могли допетрати, що з цього вийде. ²⁵Аж тут нарисувався хтось і доповідає їм: «Прикиньте, ті чуваки, яких ви закинули в буцегарню, стоять у храмі й навчають народ!»

²⁶Тоді начальник варти пішов з охороною й привів їх, але без жорсткача, бо вони стрьомалися народу, щоб їх не закидали камінням. ²⁷Привели їх і поставили перед Синедріоном. І первосвященник узявся їх допитувати: ²⁸«Ми ж вам чітко-пречітко заборонили навчати в цьому імені! А ви розшерили своє вчення на весь Єрусалим і ще хочете повісити на нас кров цієї Людини!» ²⁹Петро з апостолами такі: «Бога треба слухатися більше, ніж людей. ³⁰Бог наших предків воскресив Ісуса, з Яким ви розправилися, повісивши на дереві.

³¹Саме Його Бог підніс до Своєї правиці як Провідника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння й прощення гріхів. ³²І ми — свідки всього цього, і Святий Дух теж, Якого Бог дав тим, хто Його слухається». ³³Як вони це почули, у них аж забомбило, і вони захотіли їх порішити.а ³⁴Але тут у Синедріоні підвівся один фарисей на ім'я Гамаліїл, учитель Закону, у якого був реальний авторитет у всього народу, і звелів на хвильку вивести цих людей за двері. ³⁵І каже їм: «Ізраїльтяни, пильнуйте себе й добре подумайте, що ви збираєтеся зробити з цими людьми.

³⁶Бо ще перед цими днями засвітився Тевда, який флексив, ніби він хтось там, і до нього прибилося десь чотириста чоловік. Його вбили, а всі, хто на нього вівся, розсипалися, і все зійшло на пшик. ³⁷Після нього, у дні перепису, нарисувався Юда Галилеянин і потягнув за собою народ. Він теж згинув, а всі, хто на нього вівся, розлетілися хто куди. ³⁸Тож тепер кажу вам: відчепіться від цих людей і відпустіть їх. Бо якщо цей план чи ця справа від людей, воно розвалиться. ³⁹А якщо від Бога, ви не зможете їх знести. А то ще спалитеся на тому, що воюєте проти Бога».а ⁴⁰Гамаліїлові слова зайшли. Вони покликали апостолів, відгамселили їх, заборонили говорити в ім'я Ісуса й відпустили.

⁴¹А вони вийшли з Синедріону, аж світилися від радості, що їх визнали гідними того, щоб їх зашеймили за Ім'я. ⁴²І щодня, хоч у храмі, хоч по хатах, вони не переставали навчати й звіщати Добру Новину, що Ісус — це Христос.