10Закон — це лише тінь тих топових благ, які мають прийти, а не сам справжній образ речей. Тож тими самими жертвами, які рік у рік стабільно й без кінця приносять, він ніколи не може зробити досконалими тих, хто підходить до Бога.а ²Бо інакше хіба їх не перестали б приносити? Адже ті, хто служить, один раз очистившись, уже не грузилися б сумлінням через гріхи. ³Але насправді в цих жертвах щороку знову спливає нагадування про гріхи. ⁴Бо це нереал, щоб кров биків і козлів забирала гріхи. ⁵Тому, приходячи у світ, Він такий: «Жертви й приношення — не те, чого Ти хотів, а от тіло Ти Мені підготував.

⁶Всепалення й жертви за гріх Тобі не зайшли. ⁷Тоді Я такий: „Ось Я прийшов — у сувої книги про Мене написано — щоб виконати, Боже, Твою волю“». ⁸Спочатку Він каже: «Жертв, приношень, всепалень і жертв за гріх Ти не захотів, і Ти від них не кайфував», — а їх же приносять за Законом. ⁹А тоді каже: «Ось Я прийшов, щоб виконати Твою волю». Він прибирає перше, щоб запустити друге. ¹⁰І саме через цю волю ми освячені — через те, що тіло Ісуса Христа принесено в жертву раз і назавжди.

¹¹І кожен священник щодня стоїть на службі й по колу приносить ті самі жертви, які ніколи не можуть зняти гріхів. ¹²А Цей приніс одну жертву за гріхи — на всі часи — і сів праворуч від Бога, ¹³і відтепер лише чекає, поки Його ворогів не покладуть як підніжок під Його ноги. ¹⁴Бо одним приношенням Він назавжди зробив досконалими тих, хто освячується. ¹⁵Про це нам свідчить і Святий Дух. Бо спершу Він каже: ¹⁶«Ось завіт, який Я укладу з ними після тих днів, — каже Господь, — Я вкладу Мої закони в їхні серця й пропишу їх у їхніх думках», ¹⁷а далі: «І їхніх гріхів та беззаконь Я більше ніколи не згадаю — і крапка».

¹⁸Ну а де ці гріхи прощено, там уже немає жодної жертви за гріх. ¹⁹Тож, брати, завдяки крові Ісуса ми можемо впевнено, без жодного напрягу, заходити у святилище — ²⁰новим і живим шляхом, який Він відкрив для нас крізь завісу, тобто через Своє тіло, ²¹і маємо великого Священника над Божим домом, ²²тож го до Бога зі щирим серцем, на всі сто впевнені у вірі, із серцями, окропленими й очищеними від злого сумління, і з тілом, обмитим чистою водою.

²³Тримаймося залізно, не хитаючись, за надію, яку ми визнаємо, бо Той, Хто пообіцяв, — вірний. ²⁴І давайте тримати одне одного в полі зору, щоб заряджати одне одного на любов і добрі справи, ²⁵не забиваючи на наші зібрання, як дехто вже звик, а мотивуючи одне одного — і тим більше, чим ясніше ви бачите, що День уже на підході. ²⁶Бо якщо ми свідомо й далі грішимо, вже реально пізнавши правду, то жертви за гріхи більше не залишається — ²⁷лишається тільки якесь стрьомне очікування суду й вогняної люті, яка ось-ось зжере тих, хто йде проти.

²⁸Хто відкинув Закон Мойсея, той за свідченням двох чи трьох свідків помирає без жодного жалю. ²⁹Як думаєте, наскільки суворішої кари заслуговує той, хто витер ноги об Сина Божого, мав кров завіту, якою його освячено, за щось звичайне і нахабно зневажив Духа благодаті? ³⁰Бо ми ж знаємо Того, Хто сказав: «Помста — Моя справа, Я Сам відплачу». І ще: «Господь судитиме Свій народ». ³¹Це реально лячно — опинитися в руках живого Бога. ³²Згадайте ті перші дні: щойно отримавши світло, ви витримали чималий батл зі стражданнями — ³³то вас самих виставляли на загальне шоу, поливаючи хейтом і пресуючи, то ви ставали в одну команду з тими, з ким так поводилися.

³⁴Бо ви співпереживали в'язням і навіть із радістю сприйняли, коли ваше добро пограбували, бо знали: у вас є щось краще — майно, яке нікуди не дінеться.а ³⁵Тож не зливайте свою сміливість — вона тягне за собою велику нагороду. ³⁶Вам треба вміти тримати удар, щоб, виконавши Божу волю, отримати обіцяне. ³⁷Бо ще трохи, зовсім трохи — і Той, Хто має прийти, прийде й не тягнутиме час. ³⁸А Мій праведник житиме вірою; і якщо він дасть задню, то Моїй душі він не зайде.

³⁹Але ми не з тих, хто зливається на свою погибель, а з тих, хто вірить, щоб зберегти душу.