12Тож і ми — коли нас обступила така нереальна хмара свідків — скиньмо з себе весь баласт і гріх, що на раз нас обплутує, і з витримкою біжімо той забіг, що перед нами, 2не зводячи очей з Ісуса — Того, Хто запустив нашу віру й довів її до фінішу. Заради радості, що чекала на Нього попереду, Він витерпів хрест, забивши на ганьбу, і тепер сидить праворуч від Божого престолу. 3Ви ж тільки прокрутіть у голові Того, Хто витерпів від грішників такий хейт проти Себе, — щоб вам не вигоріти й не розклеїтися душею. 4У зарубі з гріхом ви ще не впиралися аж до крові. 5А ви й зовсім забули ту підбадьорку, що звертається до вас як до синів: «Сину мій, не знецінюй Господньої виховки й не розкисай, коли Він тебе відчитує, 6бо кого Господь любить, того Він виховує, і шмагає кожного сина, якого приймає».
7Терпіть — це виховка: Бог поводиться з вами як із синами. Бо що то за син, якого батя не строїть? 8А якщо ви без муштри, через яку пройшли всі, то ви, по факту, позашлюбні діти, а не сини. 9Ба більше: наші земні батьки нас строїли, і ми їх поважали. То хіба ж не тим паче ми скоримося Отцеві духів — і будемо жити? 10Бо ті ганяли нас недовго, кілька днів, як їм здавалося норм, а Він — нам на користь, щоб ми долучилися до Його святості. 11Будь-яка муштра в моменті здається зовсім не кайфом, а сумнякою, але згодом тим, кого вона прокачала, віддає мирний плід праведності.
12Тож підніміть руки, що безсило обвисли, і випряміть ватні коліна, 13і прокладайте рівні треки для своїх ніг, щоб кульгаве не вискочило із суглоба, а навпаки — зцілилося. 14Впрягайтеся заради миру з усіма й заради освячення, без якого ніхто не побачить Господа. 15Тримайте руку на пульсі, щоб ніхто не пролетів повз Божу благодать, щоб жоден гіркий корінь не проріс і не наробив запари і щоб через нього не зашкварилося багато людей, 16щоб не було серед вас якогось розпусника чи того, кому святе по барабану, як Ісав, що за одну хавку толкнув своє первородство.
17Ви ж знаєте: коли він згодом захотів успадкувати благословення, його відшили. Шансу на покаяння він так і не знайшов, хоч і вишукував його зі сльозами. 18Бо ви прийшли не до того, що можна помацати, не до вогню, що палахкотить, не до мороку, темряви й урагану, 19не до гудіння сурми й не до голосу, що звучав словами, — ті, хто його почув, просили, щоб їм більше не додавали ні слова, 20бо не витягували того, що їм наказали: «Навіть якщо звір торкнеться гори, його закидають камінням». 21І те, що там з'являлося, виглядало настільки жахно, що Мойсей такий: «Я в жаху, мене аж трусить».
22А ви прийшли до гори Сіон і до міста живого Бога — небесного Єрусалима, — до десятків тисяч ангелів, 23на святкову тусу, до церкви первістків, внесених у списки на небесах, до Бога — Судді всіх, і до духів праведних, яких доведено до досконалості, 24до Ісуса — Посередника нового завіту, і до окропленої крові, яка говорить краще, ніж кров Авеля. 25Дивіться, не відшийте Того, Хто говорить! Бо якщо ті не викрутилися, відмовившись слухати Того, Хто попереджав їх на землі, то нам і поготів не світить, якщо ми відвернемося від Того, Хто з небес. 26Тоді Його голос струснув землю, а тепер Він пообіцяв: «Ще раз Я струсону не лише землю, а й небо».
27А оце «ще раз» чітко показує: усе, що хитається, як створене, піде під знос, щоб лишилося те, що не хитається. 28Тож, отримуючи Царство, яке ніщо не похитне, будьмо вдячні — і через це служімо Богові так, щоб Йому заходило, з благоговінням і трепетом. 29Бо наш Бог — це вогонь, який спалює дотла.