3Брати мої, нехай не так багато хто з вас пхається у вчителі, ви ж у темі: нам світить суворіший суд. 2Бо ми всі багато в чому лажаємо. Якщо хтось не лажає в тому, що базарить, то це реально досконалий чувак, здатний тримати в узді й усе тіло. 3Якщо ми запихаємо коням у рот вудила, щоб вони нас слухалися, то й усім їхнім тілом рулимо. 4Або зацініть кораблі: такі здоровенні, ще й їх ганяють шалені вітри, а крихітне стерно повертає їх, куди заманеться стерновому. 5Так само й язик: дрібна частинка тіла, а понтується по-крупному. Гляньте, який малесенький вогник підпалює який величезний ліс!
6І язик — це вогонь, цілий світ неправди. Язик засів серед наших частин тіла: він зашкварює все тіло, підпалює весь круговорот життя, а сам підпалений пеклом. 7Бо будь-який вид звірів і птахів, плазунів і морської живності людський рід приборкує і таки приборкав. 8А от язик ніхто з людей приборкати не може: це зло на шарнірах, напхане смертельною отрутою. 9Ним ми благословляємо Господа й Отця, і ним же поливаємо прокльонами людей, яких зроблено за Божою подобою. 10З одного й того самого рота вилітає і благословення, і прокляття. Брати мої, ну не норм, щоб так було.
11Ну хіба джерело з однієї й тієї самої дірки б'є і прісною, і гіркою водою? 12Брати мої, хіба інжирне дерево може видати оливки, а виноградна лоза — інжир? І з солоної води прісна ну ніяк не вийде. 13Хто серед вас мудрий і шарить? Хай покаже це своїм топовим життям, своїми вчинками, зробленими в лагідності, яка йде від мудрості. 14А якщо у вас у серці сидить гірка заздрість і жага бути мейн-кереткером, то не флексіть цим і не гоніть фейки наперекір правді. 15Це не та мудрість, що спускається згори: вона чисто земна, бездуховна, демонічна.
16Бо де заздрість і егоїстичні амбіції, там повний хаос і всякий треш. 17А мудрість, що згори, передусім чиста, а далі мирна, не душнить, уміє прислухатися, повна милосердя й добрих плодів, не грає в улюбленців і без жодного фейку. 18А врожай праведності засівають у мирі ті, хто творить мир.