13Короче, це було ще перед святом Пасхи. Ісус чітко знав, що настала Його година перейти з цього світу до Отця. Він любив Своїх, які були у світі, — і любив їх до самого кінця. ²Ішла вечеря, а диявол уже закинув у серце Юди, сина Симона Іскаріота, задум здати Його. ³Він знав, що Отець віддав усе Йому в руки, що Він прийшов від Бога і до Бога вертається. ⁴І тут Він встає з-за вечері, скидає верхній прикид, бере рушник і підперізується ним. ⁵Потім хлюпає воду в таз — і давай мити учням ноги й витирати їх рушником, яким підперезався.

⁶Підходить Він до Симона Петра, а той такий: «Господи, це що, Ти мені ноги миєш?» ⁷Ісус відповів йому: «Що Я роблю, ти поки що не догоняєш, але згодом до тебе дійде». ⁸Петро Йому: «Не-не, Ти мені ноги не митимеш — ніколи в житті!» Ісус відповів йому: «Якщо Я тебе не помию, у тебе не буде зі Мною нічого спільного». ⁹Симон Петро видає: «Господи, тоді не тільки ноги — давай ще й руки, і голову!» ¹⁰Ісус йому: «Хто вже скупався, тому треба хіба що сполоснути ноги, бо він і так чистий з голови до ніг. І ви чисті, але не всі».а

¹¹Бо Він знав, хто Його зливає, тому й сказав: «Не всі ви чисті». ¹²Коли Він помив їм ноги, знову вдягнув Свій прикид і приліг до столу, то сказав їм: «Вкурюєте, що Я для вас зробив? ¹³Ви кличете Мене „Учитель“ і „Господь“ — і це база, бо так і є. ¹⁴Тож якщо Я, Господь і Учитель, помив вам ноги, то й ви по-любому маєте мити ноги одне одному. ¹⁵Я ж дав вам приклад, щоб і ви робили один в один так, як Я зробив вам.

¹⁶Щиру правду кажу вам: раб не крутіший за свого господаря, і посланець не крутіший за того, хто його послав. ¹⁷Якщо ви тепер у темі, — щасливі ви, якщо ще й реально це робите. ¹⁸Я не про всіх вас кажу: Я знаю, кого вибрав. Але це для того, щоб збулося Писання: „Той, хто хаває Мій хліб, задер на Мене свою п'яту“. ¹⁹Уже зараз кидаю вам спойлер — ще до того, як це станеться, — щоб, коли воно станеться, ви повірили, що Я є. ²⁰Щиру правду кажу вам: хто приймає будь-кого, кого Я відправлю, той приймає Мене, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто Мене послав».

²¹Сказавши це, Ісус конкретно стривожився в дусі й прямо засвідчив: «Щиру правду кажу вам: один із вас Мене здасть». ²²Учні зирили одне на одного й ламали голову, про кого Він говорить. ²³А один із Його учнів, той, кого любив Ісус, вмостився за столом упритул до Ісусових грудей. ²⁴Симон Петро киває йому: типу, пробий, хто ж це, про кого Він каже. ²⁵Той як лежав, так і відкинувся на груди Ісуса й питає Його: «Господи, хто це?»

²⁶Ісус такий: «Той, кому Я вмочу шматочок і дам». Тож Він умочує шматочок, бере й дає Юді, синові Симона Іскаріота. ²⁷І після того шматочка в нього тут-таки вліз сатана. Тоді Ісус каже йому: «Що робиш — роби бігом». ²⁸Але ніхто з тих, хто лежав за столом, не допетрав, навіщо Він йому це сказав. ²⁹Деякі думали, що раз скринька з бабками була в Юди, то Ісус каже йому: «Закупися тим, що нам треба на свято», або щоб він підкинув щось бідним. ³⁰Тож той узяв шматочок і відразу звалив. А була ніч.

³¹Щойно він вийшов, Ісус каже: «Ось тепер Син Людський прославлений, і Бог прославлений у Ньому. ³²Якщо Бог прославлений у Ньому, то й Бог прославить Його в Собі — і прославить Його одразу, без затримок.а ³³Дітки, Я з вами ще зовсім трохи. Ви будете Мене шукати, і як Я казав юдеям: „Куди Я йду, туди ви прийти не можете“, — так і вам тепер кажу. ³⁴Ось вам нова заповідь: любіть одне одного. Як Я полюбив вас, так і ви любіть одне одного. ³⁵Саме по цьому всі просікуть, що ви Мої учні: якщо між вами буде любов».

³⁶Симон Петро питає Його: «Господи, а куди Ти зібрався?» Ісус відповів йому: «Куди Я йду, туди ти зараз піти за Мною не потягнеш, але згодом таки підеш». ³⁷Петро Йому: «Господи, а чого це я не можу піти за Тобою прямо зараз? Я за Тебе життя покладу!» ³⁸Ісус відповідає: «Життя за Мене покладеш? Щиру правду кажу тобі: ще півень не прокукурікає, як ти тричі від Мене відречешся».