12Тож за шість днів до Пасхи Ісус прикотив у Віфанію, де був Лазар — той самий, якого Ісус воскресив із мертвих.а ²Там Йому замутили вечерю. Марта крутилася з хавчиком, а Лазар був серед тих, хто зависав із Ним за столом. ³А Марія взяла фунт пахучої олії — чистий нард, дорогущий, — помазала Ісусові ноги й витерла їх своїм волоссям. І вся хата наповнилася ароматом тієї олії. ⁴І тут Юда Іскаріот, один із Його учнів, той, що збирався Його здати, такий:а ⁵«Чого це олію не продали за триста денаріїв, а бабки не роздали бідним?»

⁶Він ляпнув це не тому, що парився за бідних, а тому, що був злодієм: тримав касу і цупив те, що туди кидали. ⁷Ісус на це: «Відчепися від неї — хай вона збереже це на день Мого поховання. ⁸Бідні в вас завжди під боком, а Я — не завжди». ⁹Тим часом велика купа народу з юдеїв пронюхала, що Він там, і підвалили вони не лише через Ісуса, а й щоб позирити на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. ¹⁰А первосвященники закрутили мутки, щоб прибрати й Лазаря, ¹¹бо через нього багато юдеїв звалювали від них і вірили в Ісуса.

¹²Наступного дня величезна тусовка, що підтягнулася на свято, прочула, що Ісус іде в Єрусалим. ¹³Вони набрали пальмових гілок, вийшли Йому назустріч і горлали на всю: «Осанна! Благословенний Той, Хто йде в Господньому імені, — Цар Ізраїлю!»а ¹⁴Ісус надибав молодого віслючка й сів на нього, як і написано: ¹⁵«Без паніки, доню Сіону! Глянь-но: твій Цар іде, сидячи на осляті». ¹⁶Його учні спершу цього не допетрали, але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було написано про Нього і що саме так із Ним і зробили.

¹⁷А народ, який тусив із Ним, коли Він викликав Лазаря з гробниці й воскресив його з мертвих, усім про це свідчив. ¹⁸Тому купа народу й вийшла Йому назустріч: до них дійшли чутки, що Він зробив цей знак. ¹⁹А фарисеї між собою: «Бачите? У вас нічого не виходить — повний облом! Он, увесь світ за Ним почесав!» ²⁰Серед тих, хто сунув нагору на свято, щоб поклонитися, були й кілька греків. ²¹Вони підкотили до Пилипа, який був із Віфсаїди Галилейської, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».

²²Пилип іде й кидає інфу Андрієві, а тоді Андрій із Пилипом разом ідуть і передають це Ісусові. ²³А Ісус їм у відповідь видав: «Пробила година, щоб Син Людський був прославлений. ²⁴Щиру правду кажу вам: якщо пшеничне зерно, впавши в землю, не помре, воно так і залишиться одне-однісіньке; а якщо помре — принесе вагон плодів. ²⁵Хто трясеться над своїм життям, той його профукує, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.а ²⁶Якщо хтось Мені служить — хай топає слідом за Мною; і де Я, там буде й Мій служитель. Якщо хтось Мені служить, того вшанує Отець.

²⁷Тепер Мою душу накрило тривогою. І що Мені сказати? „Отче, врятуй Мене від цієї години“? Але ж саме заради цього Я й прийшов до цієї години. ²⁸Отче, прослав Твоє ім'я!» І тут голос із неба такий: «І прославив, і ще прославлю!» ²⁹Тусовка, що стояла там і це чула, базарила, що то гримнув грім. А інші такі: «Та це ангел із Ним заговорив!» ³⁰Ісус відповів: «Цей голос пролунав не заради Мене, а заради вас. ³¹Зараз іде суд над цим світом; зараз володаря цього світу виставлять за двері.

³²А Я, коли буду піднятий від землі, усіх притягну до Себе». ³³Цим Він натякав, якою смертю має померти. ³⁴Народ Йому на це: «Ми чули із Закону, що Христос лишається навіки. То шо ж це Ти кажеш, що Син Людський мусить бути піднятий? Хто Він узагалі такий, цей Син Людський?» ³⁵Ісус їм кинув: «Ще трішки часу світло серед вас. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас не застукала темрява; бо хто ходить у темряві, той не в курсах, куди йде.а ³⁶Поки маєте світло, вірте у світло, щоб стати синами світла». Ісус це сказав, звалив і зник із їхніх радарів.

³⁷Хоч Він зробив у них прямо перед носом стільки знаків, вони все одно в Нього не вірили, ³⁸щоб збулося слово пророка Ісаї, яке він сказав: «Господи, хто повірив тому, що ми донесли? І кому відкрилася Господня рука?» ³⁹Тому вони й не могли вірити, бо Ісая ще й таке видав: ⁴⁰«Він засліпив їм очі й закам'янив їхнє серце, щоб вони не бачили очима, не допетрали серцем і не розвернулися — і Я зцілив би їх». ⁴¹Ісая сказав це, бо бачив Його славу й говорив про Нього.

⁴²І все ж навіть серед великих шишок багато хто повірив у Нього, але через фарисеїв не світилися з цим, щоб їх не турнули із синагоги. ⁴³Бо лайки від людей вони любили більше, ніж славу від Бога. ⁴⁴А Ісус гукнув на повний голос: «Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто Мене послав. ⁴⁵І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто Мене послав. ⁴⁶Я прийшов у світ як світло, щоб кожен, хто вірить у Мене, не застрягав у темряві.

⁴⁷І якщо хтось чує Мої слова, але забиває на них, Я його не суджу, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ.а ⁴⁸Хто Мене відшиває й не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно й судитиме його в останній день. ⁴⁹Бо Я говорив не з власної голови: Отець, Який Мене послав, Сам дав Мені заповідь, що казати й що говорити.а ⁵⁰І Я точно знаю: Його заповідь — це вічне життя. Тож усе, що Я говорю, Я говорю рівно так, як Мені сказав Отець».