11Короче, був один чувак, який захворів, — Лазар із Віфанії, із села Марії та її сестри Марти. ²А Марія — це та сама, що помазала Господа пахучою олією й витерла Йому ноги своїм волоссям; саме в неї брат Лазар і хворів. ³Тож сестри передали Йому: «Господи, тут таке: той, кого Ти любиш, захворів». ⁴Ісус, як почув, такий: «Ця хвороба не закінчиться смертю. Вона для Божої слави, щоб через неї прославився Син Божий». ⁵А Ісус реально любив Марту, її сестру і Лазаря.

⁶Тож коли Він почув, що той хворий, то ще два дні завис там, де був. ⁷А вже потім каже учням: «Погнали знову в Юдею». ⁸Учні Йому: «Раббі, юдеї щойно хотіли закидати Тебе камінням, а Ти знову туди намилився?» ⁹Ісус відповів: «Хіба в дні не дванадцять годин? Хто ходить удень, той не перечіпається, бо бачить світло цього світу. ¹⁰А хто ходить уночі, той перечіпається, бо в ньому немає світла».

¹¹Це Він сказав, а тоді додає: «Наш кореш Лазар заснув, але Я йду, щоб його розбудити». ¹²Учні Йому: «Господи, якщо він заснув, то оклигає». ¹³А Ісус говорив про його смерть, вони ж подумали, що Він про звичайний сон, ну, типу поспати. ¹⁴Тоді Ісус сказав їм прямим текстом: «Лазар помер. ¹⁵І заради вас Я радію, що Мене там не було, — щоб ви повірили. Але го до нього».

¹⁶Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, кинув своїм тіммейтам-учням: «Погнали й ми, щоб померти разом із Ним».а ¹⁷Коли Ісус дістався туди, то застав Лазаря вже чотири дні в гробниці. ¹⁸А Віфанія була під боком у Єрусалима — якихось п'ятнадцять стадій. ¹⁹І купа юдеїв прикотила до Марти й Марії, щоб підтримати їх через брата. ²⁰Марта, щойно прочула, що йде Ісус, вийшла Йому назустріч, а Марія залишалася сидіти в хаті.

²¹Марта Ісусові така: «Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би. ²²Але навіть зараз я знаю: що б Ти не попросив у Бога — Бог Тобі дасть». ²³Ісус їй: «Твій брат воскресне». ²⁴Марта Йому: «Та знаю я, що він воскресне — у воскресіння, в останній день». ²⁵Ісус сказав їй: «Я — воскресіння і життя. Хто вірить у Мене, той навіть якщо помре — житиме.

²⁶І кожен, хто живе й вірить у Мене, не помре повік — без варіантів. Ти віриш у це?» ²⁷Вона Йому: «Так, Господи. Я вірю на всі сто, що Ти — Христос, Син Божий, Той, Хто приходить у світ». ²⁸Сказавши це, вона рушила назад і нишком гукнула свою сестру Марію: «Учитель уже тут і кличе тебе». ²⁹Та, як почула, мерщій схопилася й чкурнула до Нього. ³⁰А Ісус іще не дійшов до села — Він досі був там, де Його зустріла Марта.

³¹Юдеї, які були з Марією в хаті й підтримували її, побачили, що вона зірвалася з місця й вийшла, і почесали слідом, бо подумали, що вона йде до гробниці поплакати там. ³²Марія, коли прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, впала Йому до ніг і каже: «Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би». ³³Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, — Його в дусі конкретно накрило, і Він увесь розхвилювався. ³⁴І питає: «Де ви його поклали?» Вони Йому: «Господи, ходи глянь». ³⁵В Ісуса потекли сльози.

³⁶А юдеї такі: «Ви тільки гляньте, як Він його любив!» ³⁷А дехто з них видав: «Цей же відкрив очі сліпому — то хіба не міг зробити так, щоб і цей не помер?» ³⁸Ісус, Якого знову всередині аж розривало, підходить до гробниці. А це була печера, і на ній лежав камінь. ³⁹Ісус каже: «Заберіть камінь». Марта, сестра померлого, Йому: «Господи, він уже смердить — це ж уже четвертий день». ⁴⁰Ісус їй: «Хіба Я не казав тобі, що коли повіриш, то побачиш Божу славу?»

⁴¹Тож вони забрали камінь. А Ісус підняв очі вгору й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти Мене почув. ⁴²Я й так знав, що Ти завжди Мене чуєш, але сказав це заради купи народу, що стоїть навколо, — щоб вони повірили, що це Ти Мене послав». ⁴³Сказавши це, Він на весь голос гукнув: «Лазарю, виходь сюди!» ⁴⁴І той, хто був мертвий, вийшов: ноги й руки обмотані пов'язками, а обличчя замотане хусткою. Ісус їм такий: «Розв'яжіть його й відпустіть — нехай іде». ⁴⁵Тоді чимало юдеїв, які прийшли до Марії й бачили, що Він зробив, повірили в Нього.

⁴⁶А деякі з них почесали до фарисеїв і злили їм, що зробив Ісус. ⁴⁷Тож первосвященники й фарисеї скликали Синедріон і почали перетирати: «Що робимо? Цей чоловік творить вагон знаків! ⁴⁸Якщо Його так і лишимо, усі в Нього повірять, і тоді нагрянуть римляни й заберуть у нас і місце, і народ». ⁴⁹Але один із них, Каяфа, що був того року первосвященником, видав їм: «Ви взагалі не в темі ⁵⁰і навіть не прикидаєте, що вам краще, щоб один чоловік помер за народ, ніж щоб пропав увесь народ».а

⁵¹Але це він сказав не від себе: будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ, ⁵²і не тільки за народ, а й щоб Він зібрав докупи, в одне, розпорошених Божих дітей. ⁵³Тож від того дня вони почали мутити, як би Його вбити. ⁵⁴Тому Ісус більше не світився відкрито серед юдеїв, а звалив звідти в місцевість біля пустелі, до міста, що зветься Єфраїм, і там завис з учнями. ⁵⁵А наближалася юдейська Пасха, і багато людей з усього краю ще до Пасхи рушили в Єрусалим, щоб очиститися.

⁵⁶Вони шукали Ісуса й, стоячи в храмі, перемовлялися між собою: «Ну шо скажете? Він що, взагалі не підвалить на свято?» ⁵⁷А первосвященники й фарисеї вже дали вказівки: хто знатиме, де Він, — нехай настукає, щоб Його пов'язали.