10Щиру правду кажу вам: хто не заходить у кошару до овець через двері, а перелазить десь збоку, той — злодюга й бандюган. ²А от хто заходить через двері — той і є реальний пастир овець. ³Йому чувак на воротах відчиняє, і вівці слухаються його голосу. Своїх овець він кличе кожну на ім'я й виводить їх. ⁴Коли ж виведе всіх своїх, він чеше попереду них, а вівці топають за ним, бо знають його голос. ⁵А за чужим вони нізащо не підуть — навпаки, дадуть від нього драла, бо голосу чужих не знають.

⁶Цю образну історію Ісус їм розповів, але вони не допетрали, що це таке, про що Він їм говорив. ⁷Тож Ісус знову такий: «Щиру правду кажу вам: Я — двері для овець. ⁸Усі, хто приходив раніше за Мене, — злодії та бандити, але вівці їх заігнорили. ⁹Я — двері. Хто зарулить через Мене, той буде спасенний: і заходитиме, і виходитиме, і надибає собі пасовисько. ¹⁰Злодюга приходить тільки для того, щоб поцупити, зарізати й угробити. А Я прийшов, щоб вони мали життя — і мали його по повній.

¹¹Я — добрий пастир. Добрий пастир віддає своє життя за овець. ¹²А наймит, який не пастир і якому вівці не свої, як тільки зирне, що вовк суне, — кидає овець і змивається; а вовк їх хапає й розганяє. ¹³Бо він наймит, і вівці йому до лампочки. ¹⁴Я — добрий пастир: Я знаю Своїх, і Мої знають Мене, ¹⁵так само як Отець знає Мене, а Я знаю Отця. І Своє життя Я віддаю за овець.

¹⁶Є в Мене й інші вівці, не з цієї кошари. Їх Мені теж треба підтягнути: вони послухаються Мого голосу, і стануть однією отарою з одним пастирем. ¹⁷Ось чому Отець Мене любить: бо Я віддаю Своє життя, щоб знову його взяти. ¹⁸Ніхто його в Мене не віджимає — Я віддаю його Сам, з власної волі. Я маю право його віддати і маю право знову його взяти. Таку заповідь Я отримав від Мого Отця». ¹⁹Через ці слова серед юдеїв знову пішли терки. ²⁰Багато з них казали: «У Нього демон, у Нього дах поїхав! Шо ви Його взагалі слухаєте?»

²¹А інші такі: «Та ні, це не слова того, хто одержимий демоном. Хіба демон може сліпим очі відкривати?» ²²Тоді в Єрусалимі якраз ішло свято Оновлення храму. Надворі була зима. ²³І Ісус петляв по храму, по Соломоновій галереї. ²⁴Тож юдеї взяли Його в кільце й почали: «Скільки ще Ти будеш нас мурижити? Якщо Ти — Христос, скажи нам прямим текстом». ²⁵Ісус їм такий: «Я вам уже казав, а ви не вірите. Справи, які Я роблю в ім'я Мого Отця, — от вони за Мене й свідчать.

²⁶Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець.а ²⁷Мої вівці слухаються Мого голосу; Я їх знаю, і вони топають за Мною. ²⁸І Я даю їм життя, якому не буде кінця: вони точно ніколи не пропадуть, і ніхто не видере їх у Мене з руки. ²⁹Те, що Мені дав Мій Отець, — крутіше за все, і ніхто не може вихопити їх із руки Отця.а ³⁰Я і Отець — одне».

³¹Юдеї знову похапали каменюки, щоб забити Його камінням. ³²Ісус їм відповів: «Я показав вам багато добрих справ від Отця. За котру з них ви Мене камінням закидаєте?» ³³Юдеї Йому такі: «Ми не за добру справу закидаємо Тебе камінням, а за богохульство: бо Ти, будучи людиною, видаєш Себе за Бога». ³⁴Ісус їм відповів: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав: ви — боги“? ³⁵Якщо Він назвав богами тих, до кого прийшло Боже слово, — а Писання не обнулиш, — ³⁶то як ви можете казати Тому, Кого Отець освятив і відправив у світ: „Ти богохульствуєш“, — через те, що Я сказав: „Я — Син Божий“?

³⁷Якщо Я не роблю справ Мого Отця — то й не ведіться на Мене. ³⁸А якщо роблю, то хоч Мені й не вірите, повірте справам, щоб до вас дійшло і ви стабільно розуміли, що Отець — у Мені, а Я — в Отці». ³⁹Тож вони знову пробували Його скрутити, але Він вислизнув у них із рук. ⁴⁰І Він знову звалив на той бік Йордану, туди, де спершу хрестив Іван, і там завис. ⁴¹До Нього підвалило багато людей, і вони казали: «Іван, ясно, не зробив жодного знаку, зате все, що Іван казав про Цього, — чиста правда».

⁴²І там у Нього повірила купа народу.