20Короче, у перший день тижня, рано-вранці, ще затемна, Марія Магдалина підвалює до гробниці й бачить: камінь від гробниці відсунутий. ²Тож вона бігом рвонула до Симона Петра й до іншого учня, якого любив Ісус, і така: «Забрали Господа з гробниці, і ми без поняття, куди Його поклали!» ³Тоді Петро з іншим учнем вийшли й почесали до гробниці. ⁴Бігли вони обидва разом, але інший учень обігнав Петра й першим домчав до гробниці. ⁵Він нахилився, зирить: лежать лляні пов'язки. Але всередину не зайшов.

⁶Слідом за ним підвалює й Симон Петро, заходить у гробницю й роздивляється: лежать лляні пов'язки, ⁷а хустка, що була на Його голові, не валяється разом із пов'язками, а лежить окремо, згорнута, на одному місці. ⁸Тоді зайшов і інший учень, який першим домчав до гробниці, — і побачив, і повірив. ⁹Бо вони ще не допетрали Писання, що Він мусить воскреснути з мертвих. ¹⁰Тож учні знову звалили до себе.

¹¹А Марія стояла надворі біля гробниці й заливалася сльозами. І от, плачучи, вона нахилилася й зазирнула в гробницю, ¹²і бачить двох ангелів у білому прикиді: сидять один у головах, а другий у ногах — там, де лежало тіло Ісуса. ¹³Ті питають її: «Жінко, чого ти плачеш?» А вона їм: «Забрали мого Господа, і я не в курсі, куди Його поклали». ¹⁴Сказавши це, вона обернулася назад і бачить: стоїть Ісус. Але до неї не дійшло, що це Ісус. ¹⁵Ісус до неї: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Вона подумала, що це садівник, і каже Йому: «Пане, якщо це Ти виніс Його, скажи мені, куди Ти Його поклав, і я Його заберу».

¹⁶Ісус їй: «Маріє!» Вона обернулася й каже Йому єврейською: «Раббуні!» — тобто «Учителю!»а ¹⁷Ісус їй: «Не вчіплюйся в Мене, бо Я ще не піднявся до Отця. А чеши до Моїх братів і скажи їм: „Я піднімаюся до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога“». ¹⁸Марія Магдалина нарисувалася в учнів і принесла новину: «Я бачила Господа!» — і переказала, що Він їй це сказав. ¹⁹Увечері того ж дня, першого дня тижня, коли учні сиділи за замкненими дверима, бо шугалися юдеїв, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: «Мир вам!» ²⁰Сказавши це, Він показав їм руки й бік. І учні, побачивши Господа, реально зраділи.

²¹А Ісус знову до них: «Мир вам! Як Мене відправив Отець, так і Я відправляю вас». ²²Сказавши це, Він дихнув на них і каже: «Прийміть Святого Духа. ²³Кому простите гріхи — тим вони прощені; кому затримаєте — на тих вони й затримані». ²⁴А Тома, один із Дванадцятьох, якого називали Близнюком, не тусив із ними, коли прийшов Ісус. ²⁵Інші учні торочили йому: «Ми бачили Господа!» А він їм: «Поки не побачу на Його руках слідів від цвяхів, не засуну пальця в сліди від цвяхів і не засуну руки в Його бік — нізащо не повірю!»

²⁶Через вісім днів учні знову зависали всередині, і Тома з ними. Двері замкнені — а Ісус приходить, стає посередині й каже: «Мир вам!» ²⁷Потім каже Томі: «Давай сюди свій палець і зирни на Мої руки; давай руку й засунь її в Мій бік. І не будь невіруючим, а будь віруючим». ²⁸Тома у відповідь Йому такий: «Господь мій і Бог мій!» ²⁹Ісус йому: «Ти повірив, бо побачив Мене. Щасливі ті, хто не бачив — і повірив!» ³⁰Ісус зробив на очах у Своїх учнів ще купу інших знаків, які не записані в цій книзі.

³¹А ці записані, щоб ви повірили, що Ісус — це Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, ви мали життя в Його імені.а