20Якось одного дня, коли Він навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, до Нього підвалили первосвященники й учителі Закону разом зі старійшинами 2і такі до Нього: «Ану розкажи нам, з якою владою Ти все це твориш? Або хто Тобі цю владу видав?» 3А Він у відповідь такий: «Я теж вас дещо спитаю, а ви Мені скажіть: 4хрещення Іванове — воно було з неба чи від людей?» 5А вони почали перетирати між собою: «Якщо скажемо „з неба“, Він спитає: „То чого ж ви йому не повірили?“
6А якщо скажемо „від людей“, то весь народ закидає нас камінням, бо вони на сто відсотків переконані, що Іван — пророк». 7І відповіли, що без поняття, звідки воно. 8А Ісус їм: «Ну то й Я вам не скажу, з якою владою все це роблю». 9А тоді Він почав розповідати народу таку притчу: «Один мужик насадив виноградник, здав його в оренду виноградарям і звалив за кордон на довгенько. 10Коли настав сезон, він відправив до виноградарів раба, щоб ті відсипали йому частку врожаю з виноградника. Але виноградарі віддубасили його й відшили з порожніми руками.
11Він заслав ще одного раба, але вони й того відлупцювали, зганьбили й вигнали ні з чим. 12Він послав і третього, а цього вони ще й поранили й викинули геть. 13І тут господар виноградника такий: „Що мені робити? Пошлю свого сина, свого улюбленого. Може, хоч його вони поважатимуть“. 14Але виноградарі, як тільки його засікли, почали базарити між собою: „Це ж спадкоємець. Замочимо його, і спадщина буде наша!“ 15І вони витурили його за межі виноградника й прикінчили. То що ж зробить із ними господар виноградника?
16Він прикотить, рознесе цих виноградарів, а виноградник віддасть іншим». Почувши це, вони такі: «Та ні, хай такого не буде!» 17А Він зирнув на них упритул і такий: «Що ж тоді значить оце написане: „Камінь, який будівельники забракували, — саме він став головним наріжним каменем“? 18Кожен, хто гепнеться на цей камінь, розлетиться на друзки, а на кого він сам упаде — того розмаже в порох». 19І учителі Закону та первосвященники хотіли тієї ж години скрутити Його, але стрьомалися народу, бо допетрали, що ця притча — камінь у їхній город. 20І вони почали пасти Його й заслали підсадних, які корчили з себе праведних, щоб підловити Його на слові й здати начальству, під владу намісника.
21Ці підкотили до Нього з питанням: «Учителю, ми в курсі, що Ти говориш і навчаєш по ділу, не дивишся на статуси, а реально по правді навчаєш Божого шляху. 22Чи дозволено нам відстібати кесареві податок, чи ні?» 23Але Він розкусив їхні мутки й кинув їм: 24«Ану засвітіть Мені динарій. Чий на ньому портрет і напис?» Вони: «Кесарів». 25А Він їм: «Ну то й повертайте кесареве — кесареві, а Боже — Богові».
26І вони так і не змогли підловити Його на слові перед народом, а, в шоці від Його відповіді, прикусили язика. 27Потім нарисувалися деякі садукеї — ті, хто затято каже, що воскресіння не буває, — і спитали Його: 28«Учителю, Мойсей прописав нам: якщо в когось помре брат, який мав дружину, але був бездітний, то його брат має взяти цю жінку й відновити рід своєму братові. 29Короче, було сім братів. Перший одружився й помер без дітей. 30І другий, 31і третій узяв її, а так само й усі семеро — не залишили дітей і повмирали.
32Ну і під кінець жінка теж померла. 33То у воскресінні — чия з них вона буде жінка? Її ж мали за дружину всі семеро!» 34Ісус їм такий: «Люди цього віку одружуються й виходять заміж, 35а ті, кого визнали гідними потрапити в той вік й у воскресіння з мертвих, не одружуються й не виходять заміж, 36бо й померти вже не можуть: вони на одному рівні з ангелами і є Божими синами, бо вони — сини воскресіння.
37А те, що мертвих воскрешають, показав навіть Мойсей в уривку про кущ, коли називає Господа „Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова“. 38А Бог — не Бог мертвих, а живих, бо для Нього всі живі». 39Деякі учителі Закону на це такі: «Учителю, це база, гарно Ти сказав!» 40Бо більше вони вже не наважувалися лізти до Нього з жодними питаннями. 41А Він їм: «Як це так кажуть, що Христос — Син Давидів?
42Сам же Давид каже в Книзі Псалмів: „Сказав Господь Господу моєму: «Сідай праворуч від Мене, 43доки Я не зроблю з Твоїх ворогів підставку для Твоїх ніг»“. 44Отже, Давид називає Його Господом — то як же Він тоді йому син?» 45Поки весь народ розвісив вуха, Він сказав Своїм учням: 46«Стережіться учителів Закону, яким кайф розгулювати в довгих мантіях, які обожнюють, коли їм кланяються на базарах, і фанатіють від перших місць у синагогах та топових місць на банкетах, 47які жеруть хати вдів і для понту довго моляться. Цим прилетить ще суворіший вирок».