22Ну, на носі було свято Опрісноків, яке називають Пасхою. ²Первосвященники й учителі Закону шукали варіант, як би Його прибрати, бо стрьомалися народу. ³І тут у Юду, якого називали Іскаріотом і який був із числа Дванадцятьох, вліз сатана. ⁴Він звалив і перетер із первосвященниками та начальниками храмової варти, як би їм Його здати. ⁵Ті аж закайфували й забилися з ним, що підкинуть йому бабок.

⁶Він підписався й почав вишукувати зручний момент, щоб злити Його їм без купи народу поруч. ⁷І от настав день Опрісноків, коли треба було колоти пасхальне ягня. ⁸І Він відправив Петра та Івана, кинувши: «Чешіть і замутіть нам Пасху, щоб ми похавали». ⁹Вони Йому такі: «А де Ти хочеш, щоб ми готували?» ¹⁰А Він їм: «Короче: щойно зайдете в місто, вам трапиться чувак, що тягне глек води. Сядьте йому на хвіст аж до хати, в яку він зайде, ¹¹і скажете хазяїну хати: „Учитель питає тебе: де гостьова кімната, щоб Мені поїсти Пасху з Моїми учнями?“

¹²І він покаже вам нагорі здоровенну кімнату, вже повністю упаковану. Там і готуйте». ¹³Вони почесали й знайшли все чітко так, як Він їм казав, і приготували Пасху. ¹⁴А коли настала година, Він вмостився за столом, а з Ним і апостоли. ¹⁵І Він їм такий: «Я нереально сильно хотів поїсти з вами цю Пасху перед тим, як Мені страждати. ¹⁶Бо кажу вам: Я її точно не їстиму, аж поки вона не здійсниться в Царстві Божому».

¹⁷І, взявши чашу й подякувавши, Він такий: «Беріть оце й розкиньте між собою. ¹⁸Бо кажу вам: з цієї хвилини Я не питиму з плоду виноградної лози, аж поки не прийде Царство Боже». ¹⁹І тут Він узяв хліб, подякував, розламав і дав їм, кажучи: «Це Моє тіло, що за вас віддається. Робіть це на згадку про Мене».а ²⁰Так само й чашу, коли вже повечеряли, кажучи: «Ця чаша — новий завіт у Моїй крові, що за вас проливається. ²¹Але зирте: рука того, хто Мене здає, тут, зі Мною на столі.

²²Бо Син Людський іде так, як Йому визначено, але горе тому, через кого Його продають!» ²³І вони почали з'ясовувати між собою, хто ж це з них збирається таке втнути. ²⁴А ще вони закусилися між собою, хто з них вважається найкрутішим. ²⁵А Він їм каже: «Царі народів рулять ними, а тих, хто тримає їх під своєю владою, величають „благодійниками“. ²⁶А у вас хай буде не так. Навпаки: хто серед вас головний — хай стане як наймолодший, а лідер — як той, хто на підхваті.

²⁷Бо хто крутіший: той, хто розлігся за столом, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто за столом? А Я серед вас — як Той, Хто служить. ²⁸А ви — ті, хто не відвалився й залишився зі Мною в Моїх випробуваннях. ²⁹І Я закріплюю за вами Царство, як Мій Отець закріпив його за Мною, ³⁰щоб ви хавали й пили за Моїм столом у Моєму Царстві; і ви сидітимете на престолах, судячи дванадцять колін Ізраїлю». ³¹«Симоне, Симоне, слухай сюди: сатана випросив собі вас усіх, щоб просіяти, як пшеницю.

³²Але Я молився за тебе, щоб твоя віра не здулася. А ти, коли повернешся, підтягни своїх братів». ³³А він Йому: «Господи, з Тобою я готовий іти хоч у тюрягу, хоч на смерть!» ³⁴А Він: «Кажу тобі, Петре: сьогодні півень не закукурікає, аж поки ти тричі не відмажешся від того, що знаєш Мене». ³⁵І Він їм каже: «Коли Я відправив вас без гаманця, без торби й без сандалів, вам чогось бракувало?» Вони такі: «Нічого». ³⁶А Він їм: «А тепер хто має гаманець — хай бере його, і торбу теж; а в кого нема — хай толкне свій плащ і купить меч.

³⁷Бо кажу вам: на Мені має здійснитися оце написане: „І Його зарахували до беззаконників“. Бо те, що про Мене, уже виходить на фінал». ³⁸А вони: «Господи, дивись, ось тут два мечі». А Він їм: «Досить». ³⁹І Він вийшов і, як завжди, подався на Оливну гору, а слідом за Ним потягнулися й учні. ⁴⁰Коли ж прийшов на місце, Він їм каже: «Моліться, щоб не вляпатися в спокусу». ⁴¹А Сам відійшов від них десь на кидок каменя, став навколішки й молився, ⁴²кажучи: «Отче, якщо Ти хочеш, забери від Мене цю чашу. Тільки хай буде не по-Моєму, а по-Твоєму».

⁴³І тут з неба Йому з'явився ангел і додавав Йому сил.а ⁴⁴Його конкретно накрило, і Він молився ще палкіше; і піт Його став, як великі краплі крові, що падали на землю. ⁴⁵Він піднявся з молитви, підійшов до учнів і застав, що вони дрихнуть — їх вирубило від смутку, ⁴⁶і каже їм: «Чого ви дрихнете? Вставайте й моліться, щоб не влетіти в спокусу». ⁴⁷Він ще говорив, аж тут нарисувалася купа народу, а попереду них ішов той, кого звали Юдою, один із Дванадцятьох. Він підвалив до Ісуса, щоб Його поцілувати.

⁴⁸А Ісус йому: «Юдо, ти поцілунком зливаєш Сина Людського?» ⁴⁹Ті, хто був біля Нього, побачили, до чого все йде, і питають: «Господи, рубонемо мечем?» ⁵⁰І один із них таки зарядив рабові первосвященника й зніс йому праве вухо. ⁵¹А Ісус на це каже: «Стоп, досить уже!» І, торкнувшись його вуха, зцілив його. ⁵²Тоді Ісус сказав первосвященникам, начальникам храмової варти й старійшинам, які прийшли на Нього: «Ви що, вийшли на Мене з мечами й кийками, як на якогось бандюка?

⁵³Щодня Я був із вами в храмі, а ви Мене й пальцем не зачепили. Але це ваша година — і влада темряви». ⁵⁴Вони скрутили Його, повели й привели в дім первосвященника. А Петро сунув слідом на відстані. ⁵⁵Коли посеред двору розпалили вогонь і всі посідали разом, Петро теж вмостився серед них. ⁵⁶Одна служниця побачила, як він сидить біля світла, витріщилася на нього й така: «І цей був із Ним!» ⁵⁷Але він відмазався: «Жінко, я Його не знаю».

⁵⁸Трохи згодом його засік інший і каже: «Ти теж із них!» А Петро: «Мужик, я — ні!» ⁵⁹Минуло десь із годину, і ще хтось почав упиратися на своєму: «Сто пудово, і цей був із Ним — він же теж галилеянин!» ⁶⁰А Петро: «Чувак, я без поняття, про що ти базариш!» І тут же, поки він ще говорив, закукурікав півень. ⁶¹І Господь обернувся й подивився просто на Петра. І Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: «Сьогодні, перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене». ⁶²І, вийшовши надвір, він гірко розридався.

⁶³А мужики, які тримали Його під вартою, стібалися з Нього й лупцювали. ⁶⁴Вони накрили Йому обличчя й допитувалися: «Ану, пророкуй, хто Тобі зарядив?» ⁶⁵І ще багато всякого блюзнірського вивалювали на Нього. ⁶⁶Щойно розвиднілося, зібралася рада старійшин народу — і первосвященники, і учителі Закону, — і вони потягли Його у свій Синедріон, ⁶⁷кажучи: «Якщо Ти — Христос, скажи нам». А Він їм: «Якщо Я вам скажу, ви ж однаково не повірите; ⁶⁸а якщо Я спитаю — ви взагалі не відповісте.

⁶⁹Але відтепер Син Людський сидітиме по правиці Божої сили». ⁷⁰Тоді вони всі: «То виходить, Ти — Син Божий?» А Він їм: «Ви самі кажете, що Я є». ⁷¹А вони: «Нащо нам ще якісь пруфи? Ми ж самі почули це з Його вуст!»