6Якось у суботу Він чесав через засіяні поля, а Його учні рвали колоски, розтирали їх у долонях і точили.а ²Деякі фарисеї видали: «Ей, а чого це ви творите те, що в суботу не можна?» ³Ісус їм у відповідь такий: «Ви шо, навіть цього не читали, що зробив Давид, коли зголоднів він сам і ті, хто був із ним? ⁴Як він зайшов у Божий дім, узяв хліби покладення, схавав їх і ще й скинув тим, хто був із ним, хоча їх не можна їсти нікому, крім самих священників?» ⁵І Він їм казав: «Син Людський — Господь суботи».

⁶Іншої суботи Він підвалив у синагогу й навчав там. А там був один мужик, у якого права рука була всохла. ⁷Учителі Закону й фарисеї конкретно пасли Його: чи зцілить Він у суботу, — щоб накопати, у чому Його звинуватити. ⁸Але Він знав, що в них крутиться в голові, і каже чуваку з усохлою рукою: «Вставай і виходь у центр!» Той підвівся й став. ⁹Тоді Ісус їм каже: «Ось Я вас питаю: що в суботу можна — робити добро чи шкодити? Врятувати життя чи згубити?» ¹⁰І Він зирнув довкола на всіх них і каже йому: «Простягни руку». Той так і зробив — і рука в нього знову стала норм.а

¹¹А їм аж дах зірвало від люті, і вони почали перетирати між собою, що б таке утнути з Ісусом. ¹²У ті дні Він почесав на гору помолитися — і цілу ніч залипав у молитві до Бога. ¹³Коли розвиднілося, Він гукнув до Себе Своїх учнів і відібрав із них дванадцятьох, яких і назвав апостолами: ¹⁴Симона, якого Він і назвав Петром, і його брата Андрія, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія, ¹⁵Матвія й Тому, Якова, сина Алфея, і Симона, якого називали Зилотом, ¹⁶Юду, сина Якова, і Юду Іскаріота, який став зрадником.

¹⁷І Він спустився з ними й зупинився на рівному майданчику. Там була купа Його учнів і ціла хмара народу з усієї Юдеї, з Єрусалима й з узбережжя Тиру та Сидона, які прикотили послухати Його й зцілитися від своїх хвороб. ¹⁸І ті, кого кошмарили нечисті духи, теж зцілювалися. ¹⁹І вся купа народу рвалася доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й зцілювала всіх. ²⁰І Він підняв очі на Своїх учнів і такий: «Щасливі ви, бідні, бо Царство Боже — ваше. ²¹Щасливі ви, хто зараз голодний, бо наїстеся від пуза. Щасливі ви, хто зараз плаче, бо ще будете сміятися на всю.

²²Щасливі ви, коли люди вас хейтять, коли вас банять, поливають брудом і викидають ваше ім'я, ніби воно щось зле, — через Сина Людського. ²³Кайфуйте того дня й стрибайте від радості, бо ось — ваша нагорода на небі нереально велика! Бо так само їхні предки обходилися з пророками. ²⁴Але горе вам, багатії, бо свою втіху ви вже отримали — і на цьому все. ²⁵Горе вам, хто зараз ситий по горло, бо ще посидите голодні. Горе вам, хто зараз угорає, бо будете тужити й ревіти. ²⁶Горе вам, коли всі люди ставлять вам лайки, бо так само їхні предки поводилися з фейковими пророками.

²⁷Але вам, хто Мене слухає, кажу: любіть своїх ворогів, робіть добро тим, хто вас хейтить, ²⁸благословляйте тих, хто шле на вас прокльони, моліться за тих, хто вас аб'юзить. ²⁹Тому, хто заряджає тобі по щоці, підстав і другу. А тому, хто стягує з тебе плащ, не заважай забрати й сорочку. ³⁰Кожному, хто в тебе просить, давай, а з того, хто забирає твоє добро, не вибивай його назад. ³¹І як хочете, щоб люди з вами поводилися, так само поводьтеся й ви з ними.

³²І якщо ви любите тих, хто любить вас, то який вам із цього респект? Бо й грішники люблять тих, хто любить їх. ³³І якщо ви робите добро тим, хто робить добро вам, — який вам за це бонус? Бо й грішники роблять те саме. ³⁴І якщо ви позичаєте бабки тим, від кого сподіваєтеся отримати назад, — який вам за це респект? Бо й грішники позичають грішникам, щоб їм повернули все копійка в копійку. ³⁵Ні, любіть своїх ворогів, робіть добро й позичайте, нічого не чекаючи назад. І нагорода у вас буде топова, і ви будете синами Всевишнього, бо Він добрий до невдячних і злих. ³⁶Будьте милосердними — так само, як і ваш Отець милосердний.

³⁷І не судіть — і вас точно не судитимуть. Не засуджуйте — і вас точно не засудять. Прощайте — і вас простять. ³⁸Давайте — і вам дадуть: добру міру, утрамбовану, утрушену, аж через край вам насиплють у полу. Бо якою мірою міряєте, такою й вам відміряють». ³⁹Він розповів їм ще й притчу: «Хіба сліпий може бути навігатором для сліпого? Хіба обидва не гепнуться в яму? ⁴⁰Учень не крутіший за свого вчителя, а кожен, хто прокачаний на всі сто, буде як його вчитель. ⁴¹Чого ти зириш на скалку в оці свого брата, а колоди у власному оці не засікаєш?

⁴²Як ти можеш казати своєму братові: „Бро, давай я витягну скалку з твого ока“, — коли сам колоди у своєму оці не бачиш? Лицеміре, спершу витягни колоду зі свого ока, і тоді чітко роздивишся, як витягти скалку з ока твого брата. ⁴³Бо не буває, щоб класне дерево давало гнилі плоди, і не буває, щоб гниле дерево давало класні плоди. ⁴⁴Кожне дерево пізнають по його плодах: з колючок інжиру не збирають, і з ожини винограду не рвуть. ⁴⁵Добра людина з доброго скарбу свого серця видає добре, а зла зі злого видає зле. Бо чим серце переповнене, про те й базарить рот. ⁴⁶Чого це ви Мене кличете: „Господи, Господи!“ — а на те, що Я кажу, забиваєте?

⁴⁷Кожен, хто приходить до Мене, слухає Мої слова й робить їх, — Я вам покажу, на кого він схожий. ⁴⁸Він схожий на мужика, який будував хату: копав, рив усе глибше й заклав фундамент на скелі. Коли прийшла повінь, річка вломилася в ту хату, але не змогла її й похитнути, бо збудована вона була на совість. ⁴⁹А хто почув і не зробив, той схожий на чувака, який збудував хату просто на землі, без фундаменту. Річка вломилася в неї — і вона тут же склалася, і від тієї хати лишився жесть який завал».