15Тоді до Ісуса підвалюють фарисеї та учителі Закону з Єрусалима й такі: 2«Чого це Твої учні порушують традицію старійшин? Вони ж не миють рук, коли хавають хліб!» 3А Він їм у відповідь: «А чого це ви й самі порушуєте Божу заповідь заради своєї традиції? 4Бо Бог сказав: „Шануй батька й матір“, і ще: „Хто лихословить батька чи матір, той нехай неодмінно помре“. 5А ви видаєте: якщо хтось скаже батькові чи матері: „Усе, що тобі могло б від мене перепасти, — це дар“, 6то він може вже не шанувати свого батька. Так ви через свою традицію обнулили Боже слово.
7Лицеміри! Ісая реально в точку пророкував про вас, коли сказав: 8„Цей народ шанує Мене губами, а серце їхнє далеко від Мене. 9Марно вони Мені поклоняються, навчаючи вчень, що є людськими приписами“». 10І тут Він покликав до Себе купу народу й каже їм: «Слухайте й врубайтеся: 11людину оскверняє не те, що заходить у рот, а те, що вилітає з рота, — от що оскверняє людину».
12Тоді підійшли учні й кажуть Йому: «Ти в темі, що фарисеїв конкретно тригернуло, коли вони почули ці слова?» 13А Він відповів: «Кожну рослину, яку посадив не Мій Небесний Отець, буде вирвано з корінням. 14Забийте на них! Вони — сліпі поводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, обидва гепнуться в яму». 15А Петро Йому такий: «Розжуй нам цю притчу». 16А Він: «Ви що, теж досі тупите?
17Не шарите, що все, що потрапляє в рот, іде в живіт, а потім викидається у вбиральню? 18А те, що виходить із рота, іде із серця, і саме це оскверняє людину. 19Бо із серця виходять злі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, фейкові свідчення, наклепи. 20Ось що оскверняє людину. А хавати немитими руками — це людину не оскверняє». 21Ісус звалив звідти й подався в околиці Тиру та Сидону.
22І тут одна хананеянка з тих країв виходить і давай кричати: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! Мою доньку жорстко мучить демон!» 23А Він не відповів їй ані слова. Тоді підвалили Його учні й почали Його впрошувати: «Відпусти її, бо вона репетує нам услід!» 24А Він відповів: «Мене послано тільки до загублених овець дому Ізраїлю». 25А вона підійшла, упала перед Ним на коліна й каже: «Господи, допоможи мені!» 26А Він відповів: «Це не норм — забрати хліб у дітей і кинути песикам».
27А вона така: «Так, Господи, але ж і песики точать крихти, що падають зі столу їхніх господарів». 28Тоді Ісус відповів їй: «О жінко, велика твоя віра! Нехай буде тобі, як ти хочеш». І з тієї години її доньку було зцілено. 29Ісус почесав звідти, прийшов до Галилейського моря, піднявся на гору й сів там. 30І до Нього прикотила купа народу, а з ними кульгаві, сліпі, калічні, німі та ще вагон інших. Їх поклали Йому до ніг, і Він їх зцілив, 31тож народ був у шоці, бачачи, як німі говорять, калічні стають здоровими, кульгаві ходять, а сліпі бачать. І вони прославляли Бога Ізраїлю.
32Ісус покликав Своїх учнів і такий: «Мені реально шкода цих людей, бо вони вже три дні зі Мною, і нема в них нічого поїсти. Відпускати їх голодними Я не хочу, щоб вони не повідключалися в дорозі». 33А учні Йому: «Звідки нам у цій глухомані надибати стільки хліба, щоб нагодувати досхочу таку тусовку?» 34Ісус їх питає: «Скільки у вас хлібин?» А вони: «Сім, і ще кілька рибок». 35І Він звелів народові посідати на землю, 36узяв сім хлібин і рибу, подякував, розламав і давав учням, а учні — людям.
37І всі поїли й наїлися від пуза, а з решти шматків назбирали сім повних кошиків. 38А тих, хто їв, було чотири тисячі мужиків, не рахуючи жінок і малечі. 39Відпустивши людей, Він сів у човен і прибув до околиць Магадана.