14Якраз тоді тетрарх Ірод прочув, який хайп стоїть навколо Ісуса, ²і такий своїм слугам: «Та це ж Іван Хреститель! Він воскрес із мертвих — от тому в ньому й діють ці чудесні сили». ³Справа в тому, що Ірод раніше пов'язав Івана, скрутив його й запроторив у тюрягу — через Іродіаду, дружину свого брата Пилипа. ⁴Бо Іван постійно йому товк: «Не можна тобі її мати!» ⁵Ірод і хотів його прибрати, але шугався народу, бо ті мали Івана за пророка.

⁶А на Іродову днюху донька Іродіади затанцювала просто посеред тусовки — і конкретно зайшла Іродові. ⁷Тож він дав їй слово під клятвою: що попросить — те й отримає. ⁸А вона, накручена мамкою, така: «Дай мені тут, на таці, голову Івана Хрестителя!» ⁹Цар засмутився, але через клятви й через тих, хто гуляв із ним за столом, наказав їй це дати. ¹⁰Він відправив людей, і Іванові відрубали голову прямо в тюрязі.

¹¹Голову принесли на таці й віддали малій, а та віднесла її мамі. ¹²Тоді прийшли Іванові учні, забрали тіло й поховали його, а потім почесали до Ісуса й розповіли Йому. ¹³Коли Ісус це почув, Він відплив звідти човном у безлюдне місце, подалі від усіх. Але купа народу як прочула — рвонула за Ним пішки з міст. ¹⁴Коли Він вийшов, то побачив вагон народу, і Йому стало дуже шкода їх, і Він зцілив їхніх хворих. ¹⁵Під вечір до Нього підвалили учні й такі: «Тут повна глухомань, і вже пізно. Відпусти народ — хай розбредуться по селах і самі собі куплять хавчика».

¹⁶А Ісус їм: «Нема їм чого кудись валити. Ви самі дайте їм щось заточити». ¹⁷А вони Йому: «Та в нас тут голяк — тільки п'ять хлібин і дві рибини». ¹⁸Він каже: «Тягніть їх сюди, до Мене». ¹⁹І Він наказав людям посідати на траві, взяв п'ять хлібин і дві рибини, глянув на небо, благословив, розломив хліби й дав учням, а учні — людям. ²⁰Усі їли й наїлися від пуза, а потім назбирали шматків, що лишилися, — дванадцять повних кошиків.

²¹А їло там десь п'ять тисяч мужиків, не рахуючи жінок і малечі. ²²І тут Він одразу змусив учнів сісти в човен і вирушати раніше за Нього на той бік, поки Він відпускатиме народ. ²³Відпустивши людей, Він піднявся на гору, щоб помолитися насамоті. Настав вечір, а Він був там сам. ²⁴А човен тим часом уже був за багато стадій від берега, і хвилі його жорстко мотали, бо вітер дув просто в лоб.а ²⁵У четверту нічну варту Він прийшов до них, ідучи по морю.

²⁶Учні, як побачили, що Він іде по морю, конкретно запанікували: «Це привид!» — і від страху аж заверещали. ²⁷Та Ісус одразу заговорив до них: «Тримайтеся! Це Я, не бійтеся». ²⁸А Петро такий: «Господи, якщо це реально Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді». ²⁹Він: «Іди!» І Петро виліз із човна, почапав по воді й пішов до Ісуса. ³⁰Та як засік, який вітрюган, йому стало стрьомно, він почав іти на дно й заволав: «Господи, рятуй мене!»

³¹Ісус одразу простягнув руку, схопив його й каже йому: «Маловіре, ну чого ти засумнівався?» ³²Щойно вони залізли в човен, вітер ущух. ³³А ті, хто був у човні, поклонилися Йому й такі: «Ти справді Син Божий!» ³⁴Перепливши на той бік, вони причалили в землі Геннісаретській. ³⁵Місцеві мужики впізнали Його, розкинули клич по всій тій околиці й потягнули до Нього всіх хворих, ³⁶і благали Його дозволити їм хоч доторкнутися до китиці на Його одязі. І всі, хто доторкнувся, одужали.