22І тут Ісус знову відповів їм притчами: ²«Короче, Царство Небесне схоже на одного царя, який закатив весільну тусу для свого сина. ³Він відправив своїх рабів покликати тих, кого вже запросили на весілля, але ті ні в яку не хотіли йти. ⁴Тоді він знову відправив інших рабів і такий: „Передайте запрошеним: дивіться, мій бенкет уже готовий, бики й відгодована худоба зарізані, усе на мазі — го на весілля!“ ⁵Але ті забили на це й розійшлися: один почесав на своє поле, другий — до свого бізнесу.

⁶А решта скрутили його рабів, поглумилися з них і повбивали. ⁷У царя забомбило: він послав свої війська, знищив тих убивць і спалив їхнє місто. ⁸Тоді він каже своїм рабам: „Весілля готове, але запрошені на нього не тягнули. ⁹Тож чешіть на роздоріжжя і всіх, кого тільки знайдете, кличте на весілля“. ¹⁰І ці раби вийшли на дороги й зібрали всіх, кого знайшли, — і поганих, і добрих. І весільна зала набилася під зав'язку гостями, що повсідалися за столи.

¹¹А коли цар зайшов глянути на гостей, то засік там одного чувака, який був не у весільному прикиді. ¹²І каже йому: „Друже, а ти як сюди потрапив без весільного прикиду?“ А той і слова не зміг видавити. ¹³Тоді цар такий до слуг: „Зв'яжіть йому ноги й руки і викиньте його геть, у зовнішню темряву. Там буде плач і скрегіт зубів“. ¹⁴Бо покликаних багато, а вибраних мало». ¹⁵Тоді фарисеї відійшли й узялися мутити план, як би підловити Його на слові.

¹⁶І вони підсилають до Нього своїх учнів разом з іродіанами, і ті такі: «Учителю, ми в темі, що Ти правдивий і по правді навчаєш Божого шляху. Ти ні під кого не прогинаєшся, бо не зважаєш, хто там який крутий. ¹⁷Тож скажи нам, яка Твоя думка: можна платити податок кесареві чи ні?» ¹⁸Але Ісус розкусив їхню підлість і сказав: «Чого ви Мене випробовуєте, лицеміри? ¹⁹Ану покажіть Мені монету для податку». І вони притягли Йому динарій. ²⁰А Він їм каже: «Чиє тут зображення і чий напис?»

²¹Вони Йому: «Кесареве». Тоді Він їм каже: «Тож віддайте кесареве — кесареві, а Боже — Богові». ²²Почувши це, вони були в шоці, відчепилися від Нього й звалили. ²³Того ж дня до Нього підвалили садукеї — ті, що кажуть, ніби воскресіння немає, — і почали Його розпитувати: ²⁴«Учителю, Мойсей сказав: „Якщо хтось помре, не маючи дітей, то його брат одружиться з його дружиною і дасть нащадків своєму братові“. ²⁵А в нас тут була сімейка з семи братів. Перший одружився й відкинувся, а нащадків не мав, тож залишив свою дружину братові.

²⁶І з другим той самий сценарій, і з третім — аж до сьомого. ²⁷А після всіх померла й жінка. ²⁸То чиєю дружиною з тих сімох вона буде у воскресінні? Вона ж була за всіма!» ²⁹Ісус їм у відповідь: «Ви конкретно помиляєтеся, бо не знаєте ні Писань, ні Божої сили. ³⁰Бо у воскресінні не женяться й заміж не виходять, а є як ангели на небі.а

³¹А щодо воскресіння мертвих — ви що, не читали, що вам сказав Бог: ³²„Я — Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова“? Він не Бог мертвих, а живих». ³³Купа народу це почула, і в усіх аж щелепи повідвисали від Його вчення. ³⁴А фарисеї, почувши, що Він змусив садукеїв замовкнути, зібралися всією тусовкою. ³⁵І один із них, знавець Закону, закинув Йому питання з підвохом, щоб Його випробувати: ³⁶«Учителю, яка заповідь у Законі найголовніша?»

³⁷А Він йому: «„Люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім розумом своїм“. ³⁸Це найбільша й перша заповідь. ³⁹А друга схожа на неї: „Люби свого ближнього, як самого себе“. ⁴⁰На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки». ⁴¹Поки фарисеї ще зависали разом, Ісус спитав їх: ⁴²«Що ви думаєте про Христа? Чий Він син?» Вони Йому: «Давидів».

⁴³А Він їм: «То як же Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже: ⁴⁴„Сказав Господь моєму Господу: Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги“? ⁴⁵Тож якщо Давид називає Його Господом, то як Він може бути його сином?» ⁴⁶І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова, і з того дня ніхто вже не ризикував підкочувати до Нього з питаннями.