21І коли вони вже підтягнулися до Єрусалима й прикотили у Віфагію, до Оливкової гори, тоді Ісус відправив двох учнів ²і такий їм: «Чешіть у село, що навпроти вас, і одразу знайдете там прив'язану ослицю, а з нею осля. Відв'яжіть їх і ведіть до Мене. ³А якщо хтось вам щось ляпне, скажіть: „Вони потрібні Господу“, і той одразу їх відпустить». ⁴А сталося це для того, щоб збулося те, що було сказано через пророка: ⁵«Скажіть дочці Сіона: „Ось твій Цар іде до тебе, лагідний, верхи на ослиці й на ослятку — дитинчаті в'ючної тварини“».

⁶Учні почесали й зробили все чітко так, як їм розпорядився Ісус: ⁷привели ослицю й осля, накинули на них плащі, і Він сів зверху. ⁸А величезна купа народу стелила свої плащі на дорогу, інші ж рубали гілля з дерев і встеляли ним дорогу. ⁹А народ, що сунув попереду Нього й за Ним, горлав: «Осанна Синові Давида! Благословенний Той, Хто йде в ім'я Господа! Осанна на висотах!»а ¹⁰Коли Він в'їхав у Єрусалим, усе місто стало на вуха й перепитувало: «Хто це такий?»

¹¹А тусовка відповідала: «Та це ж пророк Ісус, Той, що з Назарета галилейського!» ¹²І Ісус зайшов у храм і вигнав геть усіх, хто там продавав і купував, поперевертав столи міняльників і стільці тих, хто торгував голубами. ¹³І каже їм: «Написано: „Мій дім назвуть домом молитви“, а ви робите з нього лігво грабіжників!» ¹⁴І до Нього в храмі підтягнулися сліпі й кульгаві, і Він їх зцілив. ¹⁵Коли ж первосвященники й учителі Закону побачили, які дивовижні речі Він робить, і малечу, що кричала в храмі: «Осанна Синові Давида!», у них аж забомбило, ¹⁶і вони такі до Нього: «Ти чуєш, що вони тут видають?» А Ісус їм: «Ага. А ви хіба ніколи не читали: „З уст немовлят і грудничків Ти приготував Собі хвалу“?»

¹⁷І Він лишив їх, звалив із міста у Віфанію і там заночував. ¹⁸Уранці, коли Він вертався в місто, Йому захотілося хавати. ¹⁹Він засік одну смоківницю при дорозі, підійшов до неї, але не знайшов на ній нічого, крім самого листя. І каже їй: «Щоб з тебе більше ніколи не було плоду — навіки!» І смоківниця вмить засохла. ²⁰Учні, як це побачили, були в шоці: «Як це смоківниця так миттю всохла?» ²¹А Ісус їм у відповідь: «Правду кажу вам: якщо матимете віру й не будете сумніватися, то зробите не тільки те, що сталося зі смоківницею, а навіть якщо скажете цій горі: „Зрушся з місця й гепнися в море“, — так і буде.

²²І все, про що попросите в молитві, вірячи, — отримаєте». ²³Коли Він прийшов у храм і навчав, до Нього підвалили первосвященники й старійшини народу: «З якою владою Ти все це робиш? І хто Тобі видав цю владу?» ²⁴Ісус їм у відповідь: «Я теж закину вам одне питання. Якщо дасте Мені відповідь, то й Я скажу вам, з якою владою це роблю. ²⁵Хрещення Івана — звідки воно було? З неба чи від людей?» А вони почали перетирати між собою: «Якщо скажемо: „З неба“, Він нам кине: „То чого ж ви йому не повірили?“ ²⁶А якщо скажемо: „Від людей“, то нам стрьомно від натовпу, бо всі мають Івана за пророка».

²⁷І вони такі Ісусові: «Без поняття». А Він їм: «То й Я вам не скажу, з якою владою це роблю. ²⁸А ви що на це скажете? Один мужик мав двох синів. Він підвалив до першого і такий: „Синку, давай сьогодні йди пахати у винограднику“. ²⁹А той у відповідь: „Не-а, не хочу“. Але згодом передумав і таки пішов. ³⁰Тоді батя підійшов до другого й сказав те саме. А той у відповідь: „Та я піду, пане!“ — і не пішов. ³¹Хто з двох зробив те, чого хотів батя?» Вони кажуть: «Перший». Ісус їм: «Правду кажу вам: митники й повії проходять у Царство Боже попереду вас.а

³²Бо Іван прийшов до вас дорогою праведності, а ви йому не повірили; а от митники й повії йому повірили. Ви ж, хоч усе це бачили, навіть потім не передумали, щоб повірити йому. ³³Ось вам іще одна притча — слухайте сюди. Був один хазяїн, який насадив виноградник, обніс його огорожею, викопав у ньому чавильню, збудував вежу, здав його в оренду виноградарям і гайнув за кордон. ³⁴Коли підійшов сезон урожаю, він відправив своїх рабів до виноградарів, щоб забрати свої плоди. ³⁵А виноградарі схопили його рабів: одного віддубасили, іншого вбили, ще одного закидали камінням. ³⁶Він знову відправив інших рабів, більше, ніж першого разу, а ті провернули з ними те саме.

³⁷Нарешті він відправив до них свого сина, кажучи: „Ну мого сина вони вже поважатимуть“. ³⁸Але виноградарі, засікши сина, сказали між собою: „Це спадкоємець. Го, замочимо його, і його спадщина буде наша!“ ³⁹І вони схопили його, викинули геть із виноградника й порішили. ⁴⁰Тож коли прийде господар виноградника, що він влаштує тим виноградарям?» ⁴¹Вони Йому: «Цих відморозків він жорстко знищить, а виноградник здасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди вчасно, у свій сезон».

⁴²Ісус їм: «Ви хіба ніколи не читали в Писаннях: „Камінь, який забракували будівельники, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і ми дивимося на це з відкритим ротом“? ⁴³Тому кажу вам: Царство Боже відберуть у вас і передадуть народові, який приноситиме його плоди. ⁴⁴Хто впаде на цей камінь, той розіб'ється в друзки, а на кого він упаде, того зітре на порох».а ⁴⁵Первосвященники й фарисеї, почувши Його притчі, допетрали, що Він говорить про них. ⁴⁶Вони хотіли Його пов'язати, але шугалися натовпу, бо люди мали Його за пророка.