14До Пасхи й свята Опрісноків лишалося два дні. А первосвященники й учителі Закону шукали, як би їм через якусь мутку схопити Його й убити. ²Бо вони казали: «Тільки не на свято, а то ще народ підніме кіпіш». ³А Він був у Віфанії, у хаті Симона прокаженого. І коли Він сидів за столом, прийшла жінка з алебастровою посудинкою дорогущої олії зі справжнього нарду. Вона розбила посудинку й вилила олію Йому на голову. ⁴А деякі там аж закипіли й почали між собою: «Нащо такий перевід олії? ⁵Її ж можна було толкнути більш ніж за триста динаріїв, а бабки роздати бідним!» І вони конкретно наїхали на неї.

⁶А Ісус такий: «Відчепіться від неї! Чого ви до неї докопалися? Вона зробила для Мене гарну справу. ⁷Бідні ж у вас завжди під боком, і коли захочете, можете зробити їм добро, а от Мене ви маєте не завжди. ⁸Що було в її силах — те й замутила: на випередження намастила Моє тіло для поховання. ⁹Правду кажу вам: де б по всьому світу не шерили Добру Новину, там і про те, що вона зробила, розповідатимуть — на згадку про неї». ¹⁰А Юда Іскаріот, один із Дванадцятьох, почесав до первосвященників, щоб здати їм Його.

¹¹Ті, почувши це, аж зраділи й пообіцяли підкинути йому лаве. І він почав пасти момент, як би зручніше Його здати. ¹²У перший день Опрісноків, коли приносили в жертву пасхальне ягня, учні питають Його: «Де Ти хочеш, щоб ми метнулися й усе підготували, щоб Ти поїв Пасху?» ¹³І Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: «Гайда в місто, і там на вас вийде мужик із глеком води. Чешіть за ним. ¹⁴І куди він зайде, скажіть хазяїнові хати: „Учитель питає: де Моя кімната для гостей, у якій Я їстиму Пасху зі Своїми учнями?“ ¹⁵І він сам покаже вам здоровенну кімнату нагорі, уже облаштовану, усе на мазі. Там для нас і накривайте».

¹⁶Учні вийшли, прийшли в місто й знайшли все чітко так, як Він їм казав, і приготували Пасху. ¹⁷Як звечоріло, Він прикочує разом із Дванадцятьма. ¹⁸І коли вони сиділи за столом і хавали, Ісус такий: «Правду кажу вам: один із вас Мене здасть — той, хто їсть зі Мною». ¹⁹У них аж настрій упав у нуль, і вони почали один за одним питати Його: «Ну це ж не я?»а ²⁰А Він їм видає: «Один із дванадцятки — той, хто мачає зі Мною в одну миску.

²¹Бо Син Людський іде, як про Нього написано, але горе тому чуваку, через якого Сина Людського зливають! Краще б він узагалі на світ не з'являвся». ²²І поки вони ще їли, Він бере хліб, благословляє, ламає, роздає їм і каже: «Тримайте — це Моє тіло».а ²³Далі бере чашу, дякує, пускає її їм по колу — і всі з неї випили. ²⁴І сказав їм: «Це Моя кров завіту, що проливається за багатьох.а ²⁵Правду кажу вам: Я більше ні ковтка з плоду виноградної лози не вип'ю аж до того дня, коли питиму його новим у Царстві Божому».

²⁶Відспівавши гімн, вони погнали на Оливну гору. ²⁷І Ісус каже їм: «Ви всі дасте задню, бо написано: „Вдарю Пастиря — і вівці розбіжаться хто куди“. ²⁸Але після того, як Я воскресну, Я рвону поперед вас у Галилею». ²⁹А Петро Йому кидає: «Хай навіть усі дадуть задню — але точно не я!» ³⁰Ісус йому: «Правду кажу тобі: сьогодні, цієї ж ночі, ще до того, як півень двічі кукурікне, ти тричі від Мене відхрестишся».

³¹А він на максималках упирався: «Навіть якщо мені доведеться вмерти разом із Тобою — я Тебе не зречуся!» І всі інші — туди ж. ³²Вони підтягуються до місця, яке зветься Гетсиманія, і Він каже Своїм учням: «Присядьте тут, поки Я помолюся».а ³³І прихоплює з Собою Петра, Якова та Івана, і Його почало накривати жахом і важкою тугою. ³⁴І каже їм: «Душу Мені крає смуток — аж до смерті. Лишайтеся тут і не вирубайтеся». ³⁵Він відійшов трошки вперед, падав на землю й молився, щоб — якщо це взагалі реально — ця година Його обминула.

³⁶І казав: «Авва, Отче, Ти можеш усе! Забери від Мене цю чашу. Але хай буде не по-Моєму, а по-Твоєму».а ³⁷Потім приходить і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: «Симоне, ти дрихнеш? Не зміг однієї години попильнувати? ³⁸Пильнуйте й моліться, щоб не вляпатися в спокусу. Дух на все готовий, а тіло лагає». ³⁹І знову відчалив і молився, кажучи все те саме. ⁴⁰А коли знову прийшов, знайшов їх сплячими, бо очі в них злипалися, і вони не знали, що Йому відповісти.

⁴¹І приходить утретє і каже їм: «Ви все ще спите й відпочиваєте? Досить! Настала година: ось Сина Людського віддають у руки грішників. ⁴²Підйом, погнали! Дивіться, той, хто Мене зливає, уже на підході». ⁴³І відразу, поки Він ще говорив, нарисовується Юда, один із Дванадцятьох, а з ним купа народу з мечами й палицями — від первосвященників, учителів Закону й старійшин. ⁴⁴Зрадник дав їм умовний знак: «Кого я поцілую — це Він. Хапайте Його й ведіть під надійною вартою». ⁴⁵І тільки-но прийшов, одразу підвалює до Нього: «Раббі!» — і цілує Його.а

⁴⁶А ті налетіли на Нього й скрутили Його. ⁴⁷І тут один рандомний із тих, що стояли поруч, вихопив меча, рубонув раба первосвященника й відчикрижив йому вухо. ⁴⁸Ісус сказав їм у відповідь: «Ви вийшли на Мене з мечами й палицями, наче на розбійника, щоб схопити Мене? ⁴⁹Щодня Я був у вас під носом у храмі й навчав — і ви Мене не пов'язали. Але це все — щоб збулися Писання». ⁵⁰І всі кинули Його й змилися.

⁵¹Один пацан теж тягнувся слідом за Ним, накинувши на голе тіло тільки лляне покривало. Його хапають, ⁵²а він лишив покривало й дав драла голяком. ⁵³Ісуса повели до первосвященника, і туди сходяться всі первосвященники, старійшини й учителі Закону. ⁵⁴А Петро здалеку сів Йому на хвіст аж усередину, до двору первосвященника, і зависав там із вартовими, гріючись біля вогнища. ⁵⁵Первосвященники й увесь Синедріон рили, хто б дав проти Ісуса покази, щоб стратити Його, але нічого не накопали.

⁵⁶Бо багато хто втирав проти Нього фейкові свідчення, але вони між собою не клеїлися. ⁵⁷Тоді дехто підірвався з місця й давай заливати проти Нього неправду: ⁵⁸«Ми самі чули, як Він казав: „Я рознесу цей храм, зроблений руками, а за три дні збудую інший, не зроблений руками“». ⁵⁹Але й так їхні покази між собою не в'язалися. ⁶⁰Тоді первосвященник став посередині й запитав Ісуса: «Ти нічого не відповідаєш? Що це вони проти Тебе свідчать?»

⁶¹Але Він мовчав і нічого не відповідав. Первосвященник знову запитав Його: «Ти — Христос, Син Благословенного?» ⁶²Ісус сказав: «Я є. І ви побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили й іде з хмарами небесними». ⁶³Тоді первосвященник роздер на собі одяг і такий: «Нащо нам ще свідки? ⁶⁴Ви чули богохульство. Ну, які думки?» І всі як один винесли вирок: Він заслуговує на смерть. ⁶⁵І деякі почали плювати на Нього, накривати Йому обличчя, гамселити Його кулаками й казати Йому: «Пророкуй!» А вартові взялися за Нього, лупцюючи по щоках.а

⁶⁶Поки Петро зависав унизу, на подвір'ї, туди нарисовується одна зі служниць первосвященника. ⁶⁷Засікши, як Петро гріється, вона втупилася в нього й каже: «І ти був із Назарянином, з Ісусом». ⁶⁸Але він заперечив: «Не знаю й не шарю, про що ти базариш». І звалив надвір, до передвір'я. І заспівав півень.а ⁶⁹Служниця, знову його спаливши, давай торочити тим, хто стояв поруч: «Оцей — із їхньої компашки!» ⁷⁰А він знову відмазувався. А трохи згодом ті, хто стояв поруч, знову кажуть Петрові: «Ти стопудово з їхніх, ти ж галилеянин!»а

⁷¹А він почав сипати прокльонами й клястися: «Зуб даю, не знаю я цього чоловіка, про якого ви базарите!» ⁷²І одразу вдруге заспівав півень. І Петро згадав слово, яке сказав йому Ісус: «Перш ніж півень двічі кукурікне, ти тричі від Мене відхрестишся». І його накрило — він розревівся.