3І Він знову зайшов у синагогу. А там був один чувак із висохлою рукою. 2А вони конкретно пасли Його: чи вилікує Він його в суботу? Щоб було, за що Його звинуватити. 3І Він каже тому чуваку з висохлою рукою: «Вставай — і давай на середину!» 4А тоді до них: «Ну то що в суботу дозволено — робити добро чи робити зло? Врятувати життя чи вбити?» А вони мовчали, наче води в рот набрали. 5І Він обвів їх поглядом, повним гніву, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, і каже тому мужику: «Простягни руку». Той простягнув — і рука в нього знову стала норм.
6А фарисеї вийшли й одразу ж разом з іродіанами почали мутити проти Нього схему: як би Його прибрати. 7А Ісус зі Своїми учнями відійшов до моря, і за Ним потяглася тьма народу з Галилеї. І з Юдеї, 8і з Єрусалима, і з Ідумеї, і з-за Йордану, і з околиць Тиру та Сидону — сила-силенна людей, наслухавшись про все, що Він робив, прикотила до Нього. 9І Він кинув Своїм учням, щоб для Нього тримали напоготові човник — через купу народу, щоб Його не затисли. 10Бо Він зцілив багатьох, тож усі, в кого були якісь болячки, перли на Нього, аби тільки Його торкнутися.
11А нечисті духи щоразу, як Його бачили, падали перед Ним і верещали: «Ти — Син Божий!» 12А Він суворо забороняв їм розкривати, Хто Він. 13Потім Він піднімається на гору й кличе до Себе тих, кого Сам хотів. І ті підтягнулися до Нього. 14І Він поставив дванадцятьох, щоб вони були з Ним і щоб посилати їх проповідувати 15та щоб вони мали владу виганяти демонів: 16Симона, якому Він дав ім'я Петро; 17Якова, сина Зеведея, та Івана, брата Якова, — їм Він дав ім'я Воанергес, тобто «Сини грому»; 18і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Тому, і Якова, сина Алфея, і Тадея, і Симона Зилота, 19і Юду Іскаріота — того, хто й зрадив Його. І Він приходить додому.
20І знову туди набивається купа народу — так що вони навіть хліба не могли перехопити. 21Коли Його рідні про це почули, то рвонули, щоб забрати Його силоміць, бо казали: «Він з глузду з'їхав». 22А учителі Закону, що спустилися з Єрусалима, товкли своє: «У Ньому Вельзевул!» — і ще: «Він виганяє демонів через боса демонів!» 23Тоді Він підкликав їх до Себе й почав говорити їм притчами: «Ну от як сатана може виганяти сатану? 24Якщо царство розкололося саме проти себе — таке царство не встоїть, без варіантів.
25І якщо родина розкололася сама проти себе — така родина не протягне. 26А якщо сатана повстав сам проти себе й розколовся, то він не встоїть — йому гаплик. 27Але ніхто не може залізти в хату до імбового здорованя й повиносити його манатки, поки спершу не зв'яже того здорованя, — ну а тоді вже обнесе його хату. 28Правду кажу вам: людям проститься все — і гріхи, і богохульства, хоч як би вони богохульствували. 29А хто богохульствуватиме проти Святого Духа, той не матиме прощення повік, а винен у вічному гріху».
30Це тому, що вони торочили: «У Ньому нечистий дух». 31І ось приходить Його мати і Його брати. Вони стали надворі й послали до Нього, щоб Його покликати. 32А довкола Нього сиділа тусовка, і Йому кажуть: «Глянь, Твоя мама й Твої брати там, надворі, — Тебе шукають». 33А Він їм у відповідь: «Ну і хто Моя мама та Мої брати?» 34І, обвівши поглядом тих, хто сидів довкола Нього колом, Він такий: «Ось Моя мама й Мої брати!
35Бо хто виконує волю Божу, той Мені і брат, і сестра, і мама».