11Тож питаю: невже Бог відшив Свій народ? Та ні, нізащо! Я ж і сам ізраїльтянин, з нащадків Авраама, з племені Веніаміна. 2Не відшив Бог Свого народу, який Він наперед знав. Чи ви не в темі, що каже Писання про Іллю, як він жаліється Богові на Ізраїль: 3«Господи, Твоїх пророків повбивали, Твої жертовники рознесли вщент, я лишився сам як палець, а тепер і на моє життя відкрили полювання». 4А що йому прилетіло у відповідь згори? «Я залишив Собі сім тисяч мужиків, які не гнули коліна перед Ваалом». 5Тож і зараз, у наш час, по факту є залишок — ті, кого вибрано по благодаті.
6А якщо по благодаті, то діла тут уже не канають, бо інакше благодать була б уже ніяка не благодать. 7То що виходить? За чим Ізраїль ганяється, того він не дістав, а вибрані — дістали. А решту закам'янило, 8як і написано: «Бог дав їм дух втикання: очі — щоб не бачили, і вуха — щоб не чули, — і так аж до сьогоднішнього дня». 9І Давид такий: «Хай їхній стіл стане їм капканом і сіткою, підставою і відплатою, що їм прилетить. 10Хай їм в очах потемніє, щоб нічого не зирили, а спину їм скрюч у три погибелі — і так назавжди».
11Тож питаю: невже вони спіткнулися, щоб так і гепнутися? Ну ні, в жодному разі! Навпаки: через їхній промах спасіння прийшло до язичників, щоб їх аж заїло. 12А якщо їхній промах став багатством для світу, а їхній фейл — багатством для язичників, то що вже казати про їхню повноту! 13А вам, язичникам, я кажу ось що: оскільки я апостол для язичників, то своє служіння я конкретно прославляю — 14раптом я якось зачеплю своїх рідних по крові так, щоб їх заїло, і спасу бодай декого з них. 15Бо якщо те, що їм дали відкоша, означає примирення світу, то їхнє прийняття — це що, як не життя з мертвих?
16Якщо святий перший шмат тіста, то й усе тісто святе; а якщо святий корінь — то й гілки. 17А якщо деякі гілки обламали, а тебе, оливу-дичку, прищепили між ними, і ти тепер на рівних із ними живишся від кореня, від соковитої сили оливи, 18то не флекси перед гілками. А якщо таки флексиш — пам'ятай: не ти тримаєш корінь, а корінь — тебе. 19Ти, певно, видаси: «Гілки обламали, щоб мене прищепити». 20Ну, по базі так. Їх обламали через невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не лови зірку, а бійся.
21Бо якщо вже Бог не пожалів рідних гілок, то, гляди, і тобі поблажки не буде. 22Тож зацінь Божу доброту й жорсткість: до тих, хто впав, — жорсткість, а до тебе — Божа доброта, якщо ти стабільно триматимешся в цій доброті; інакше й тебе відріжуть. 23А й вони, якщо не зависатимуть далі в невірі, будуть прищеплені, бо Бог реально може знову їх прищепити. 24Бо якщо тебе вирізали з оливи-дички, якою ти був від природи, і всупереч природі прищепили до садової оливи, то тим паче цих, рідних від природи, прищеплять до їхньої ж оливи — це ізі! 25Бо я не хочу, брати, щоб ви були не в курсі цієї таємниці, — щоб ви не корчили з себе мудрих: з Ізраїлем частково сталося закам'яніння, аж поки не ввійде повне число язичників, 26і отак увесь Ізраїль буде спасенний, як і написано: «Із Сіону прийде Визволитель, Він вимете безбожність геть від Якова.
27І ось Мій завіт із ними: коли Я приберу геть їхні косяки». 28Якщо брати Добру Новину — вони вороги, і це заради вас; а якщо брати вибір — вони улюблені заради праотців. 29Бо від Своїх дарів і покликання Бог не дає заднього. 30Бо так само, як ви колись забивали на Бога, а тепер отримали милість через їхній непослух, 31так само й вони тепер врубили режим неслуха, щоб через милість, яку отримали ви, і їм зараз теж дісталася милість.
32Бо Бог усіх скопом замкнув у непослуху, щоб до всіх виявити милосердя. 33О, яка ж бездонна глибина Божого багатства, і мудрості, і знання! Його рішень ніхто не допетрає, а Його шляхів ніхто не вистежить! 34Бо хто коли прошарив, як мислить Господь? Або хто був Йому за консультанта? 35Або хто першим щось Йому скинув, щоб тепер отримати це назад? 36Бо все — з Нього, через Нього і для Нього. Йому слава навіки! Амінь.