10Короче, був у Кесарії один чувак на ім'я Корнилій, сотник із когорти, яку називали Італійською. ²Реально побожний, він разом з усіма своїми домашніми боявся Бога, донатив людям купу милостині й стабільно молився Богові. ³Якось десь о дев'ятій годині дня він у видінні чітко побачив, як до нього заходить ангел Божий і каже: «Корнилію!» ⁴А той вирячився на нього, шугнувся й видав: «Що таке, пане?» Той йому: «Твої молитви й твоя милостиня піднялися до Бога, і тепер перед Ним вони як нагадування про тебе. ⁵Тож зараз відправ людей у Яффу й виклич до себе одного Симона, якого називають Петром.

⁶Він зависає в гостях у такого собі Симона-кожум'яки, чия хата стоїть біля моря».а ⁷Щойно ангел, який із ним базарив, звалив, він гукнув двох своїх хатніх слуг і одного побожного солдата з тих, хто постійно був при ньому, ⁸розклав їм усе по поличках і відправив у Яффу. ⁹Наступного дня, коли вони ще були в дорозі й уже підкочували до міста, Петро десь о шостій годині виліз на дах помолитися. ¹⁰І тут він конкретно зголоднів і захотів чогось хавнути. Поки там готували, на нього найшов транс, ¹¹і він зирить: небо відчинене, а звідти спускається якась штука, схожа на велике полотнище, яке за чотири кути опускають на землю.

¹²А в ній була вся ця братія: усі чотириногі, плазуни землі й птахи небесні. ¹³І до нього пролунав голос: «Вставай, Петре, ріж і хавай!» ¹⁴А Петро такий: «Та ні за що, Господи! Я ще ніколи не точив нічого зашкварного чи нечистого». ¹⁵А голос до нього знову, удруге: «Що Бог очистив, те ти не називай зашкварним!» ¹⁶Так було аж тричі, і одразу ту штуку забрало назад у небо.

¹⁷Поки Петро сам у собі ламав голову, що б мало означати видіння, яке він побачив, аж тут люди, яких відправив Корнилій, пробили, де хата Симона, і нарисувалися біля воріт. ¹⁸Вони гукнули й почали питати, чи не тут вписався Симон, якого називають Петром. ¹⁹А Петро все ще гриз у голові те видіння, і тут Дух йому: «Ось троє чоловіків тебе шукають.а ²⁰Тож вставай, спускайся й чеши з ними без жодних вагань, бо це Я їх відправив». ²¹Петро спустився до тих чоловіків і кинув: «Ну, я той, кого ви шукаєте. Що за тема, чого прикотили?»

²²А вони: «Корнилій, сотник, праведний мужик, який боїться Бога і про якого топово відгукується весь юдейський народ, отримав від святого ангела вказівку покликати тебе до себе додому й послухати, що ти скажеш». ²³Тоді він запросив їх до себе й прийняв на ночівлю. А наступного дня встав і рушив з ними, і дехто з братів із Яффи теж почесав разом із ним. ²⁴Ще через день він прибув у Кесарію. А Корнилій уже чекав на них і скликав свою рідню та найближчих корешів. ²⁵Коли Петро заходив, Корнилій вийшов йому назустріч, гепнувся йому до ніг і вклонився. ²⁶Але Петро підняв його й каже: «Вставай! Я й сам людина».

²⁷І, тріпаючись із ним, він зайшов досередини, а там зібралася купа народу. ²⁸І він їм завів: «Ви ж самі в темі, що юдеєві заборонено тусити з чужинцем чи навіть заходити до нього. Але мені Бог показав, що жодну людину не можна називати скверною чи нечистою. ²⁹Тому, коли мене покликали, я без жодних „але“ прикотив. Тож питаю: яка тема, навіщо ви мене кликали?» ³⁰А Корнилій такий: «Чотири дні тому, якраз о цій годині, о дев'ятій, я молився в себе вдома, і раптом переді мною став якийсь чоловік у сяючому прикидіа ³¹і каже: „Корнилію, твою молитву почуто, а твою милостиню Бог пам'ятає.

³²Тож відправ когось у Яффу й поклич Симона, якого називають Петром. Він гостює в домі Симона-кожум'яки біля моря“. ³³Я одразу ж відправив по тебе, а ти красава, що прийшов. Тож зараз ми всі тут, перед Богом, щоб послухати все, що тобі наказав Господь».а ³⁴Тоді Петро відкрив рота й сказав: «Тепер я реально допетрав, що в Бога немає любимчиків, ³⁵а в кожному народі той, хто боїться Його й чинить праведність, Йому до вподоби. ³⁶Це слово Він відправив синам Ізраїлю, звіщаючи Добру Новину про мир через Ісуса Христа, а Він Господь усіх.

³⁷Ви самі в курсі, що розійшлося по всій Юдеї, починаючи з Галилеї, після хрещення, яке проповідував Іван: ³⁸про Ісуса з Назарета, як Бог помазав Його Святим Духом і силою, і як Він петляв повсюди, робив добро й зцілював усіх, кого гнобив диявол, бо Бог був із Ним. ³⁹І ми свідки всього, що Він робив і в юдейських краях, і в Єрусалимі. Його вони й убили, повісивши на дереві. ⁴⁰Його Бог воскресив на третій день і дав Йому стати видимим, ⁴¹не всьому народові, а свідкам, яких Бог наперед відібрав, — нам, що їли й пили з Ним після того, як Він воскрес із мертвих.

⁴²І Він наказав нам проповідувати народові й чітко засвідчувати, що саме Він — Той, Кого Бог призначив Суддею живих і мертвих. ⁴³Про Нього свідчать усі пророки: кожен, хто вірить у Нього, отримує через Його ім'я прощення гріхів». ⁴⁴Петро ще й не договорив цих слів, як Святий Дух накрив усіх, хто слухав слово. ⁴⁵І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, були в шоці, що дар Святого Духа вилився навіть на язичників, ⁴⁶бо чули, як ті говорять мовами й звеличують Бога. Тоді Петро видав: ⁴⁷«Хіба хтось може зажати воду, щоб не хрестити цих людей, які отримали Святого Духа так само, як і ми?»

⁴⁸І він наказав охрестити їх в ім'я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його позависати в них ще кілька днів.а