9А Савл усе ще конкретно дихав погрозами й убивством проти учнів Господа. Він підвалив до первосвященника ²і випросив у нього листи до синагог у Дамаску, щоб, якщо надибає там когось із тих, хто йде цим Шляхом, — хоч мужиків, хоч жінок, — зв'язати їх і притягти в Єрусалим. ³Коли він уже чесав і підходив до Дамаска, раптом — бац! — навколо нього спалахнуло світло з неба. ⁴Він гепнувся на землю й почув голос, який казав йому: «Савле, Савле, нащо ти Мене цькуєш?» ⁵Він такий: «Хто Ти, Господи?» А Він: «Я — Ісус, Якого ти цькуєш.а

⁶Але давай, підводься й заходь у місто — і там тобі скажуть, що ти маєш робити».а ⁷А чуваки, які були з ним у дорозі, стояли, ніби язики проковтнули: голос вони чули, але нікого не бачили. ⁸Савл піднявся з землі, але, хоч очі в нього були розплющені, він бачив повний нуль. Тож його взяли за руку й завели в Дамаск. ⁹І три дні він був незрячий, нічого не хавав і не пив. ¹⁰А в Дамаску був один учень на ім'я Ананія. І Господь у видінні такий до нього: «Ананіє!» А той: «Я тут, Господи».

¹¹Господь йому: «Вставай і гайда на вулицю, яка зветься Пряма, і в хаті Юди пошукай чувака з Тарса на ім'я Савл. Бо ось він якраз молиться ¹²і побачив, як мужик на ім'я Ананія заходить і кладе на нього руки, щоб він знову прозрів».а ¹³Ананія відповів: «Господи, я від купи людей чув про цього типа — скільки жесті він наробив Твоїм святим в Єрусалимі. ¹⁴А тепер і тут у нього є право від первосвященників пакувати всіх, хто кличе Твоє ім'я». ¹⁵Але Господь йому: «Давай, іди, бо цей — Мій обраний інструмент, щоб нести Моє ім'я перед язичниками, царями й синами Ізраїлю.

¹⁶Я Сам покажу йому, скільки йому доведеться натерпітися за Моє ім'я». ¹⁷Тож Ананія почесав, зайшов у ту хату, поклав на нього руки й каже: «Брате Савле, Господь Ісус, Який з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав мене, щоб ти знову побачив і наповнився Святим Духом». ¹⁸І тут же з його очей ніби луска відпала — і зір повернувся. Він підвівся, і його охрестили, ¹⁹а як щось заточив, то й оклигав. Кілька днів він зависав з учнями в Дамаску ²⁰і з ходу почав по синагогах проповідувати Ісуса: що саме Він — Син Божий.а

²¹Усі, хто це чув, були в шоці й казали: «Це хіба не той, хто в Єрусалимі громив тих, хто кличе це ім'я? І сюди він нарисувався саме для того, щоб зв'язати їх і доставити до первосвященників!» ²²А Савл ставав ще сильнішим і вганяв у ступор юдеїв, що жили в Дамаску, доводячи, що Він — Христос. ²³Коли минуло чимало днів, юдеї замутили план, як його прибрати. ²⁴Але до Савла дійшла інфа про їхні мутки. А вони вдень і вночі пасли міські брами, щоб його завалити. ²⁵Тоді його учні вночі підхопили його й спустили через отвір у мурі, опустивши в кошику.

²⁶Коли він прикотив у Єрусалим, то пробував вписатися до учнів, але всі від нього шугалися, бо не вірили, що він реально учень. ²⁷Але Варнава підхопив його, привів до апостолів і розповів їм, як Савл у дорозі побачив Господа і що Той говорив із ним, і як він у Дамаску без мандражу говорив в ім'я Ісуса. ²⁸І він тусив з ними, заходив і виходив в Єрусалимі, ²⁹безстрашно говорячи в ім'я Господа. Він базарив і сперечався з грекомовними юдеями, а ті намагалися його порішити. ³⁰Коли брати про це пронюхали, вони спровадили його в Кесарію і відправили в Тарс.

³¹Тож церква по всій Юдеї, Галилеї та Самарії мала мир. Вона будувалася, жила в страху перед Господом і завдяки підтримці Святого Духа росла як на дріжджах.а ³²Якось Петро петляв по всіх тих краях і заглянув також до святих, що жили в Лідді. ³³Там він надибав одного дядька на ім'я Еней, який уже вісім років лежав пластом на ліжку, бо був паралізований. ³⁴Петро йому видав: «Енею, тебе зцілює Ісус Христос. Вставай і сам застели собі ліжко». І той одразу встав. ³⁵Усі, хто жив у Лідді та Сароні, бачили його — і навернулися до Господа.

³⁶А в Яффі була одна учениця на ім'я Тавіта, що в перекладі — Доркас. Вона була по вуха в добрих справах і стабільно допомагала бідним.а ³⁷Але саме в ті дні вона злягла й померла. Її обмили й поклали у верхній кімнаті. ³⁸Лідда була недалеко від Яффи, тож учні, почувши, що там Петро, відправили до нього двох чоловіків із проханням: «Не тягни гуму, підтягуйся до нас!» ³⁹Петро зірвався й пішов з ними. Щойно він прибув, його повели нагору в ту кімнату. Його обступили всі вдови — ревли й показували туніки та плащі, які нашила Доркас, поки була з ними. ⁴⁰Петро виставив усіх геть, став на коліна й помолився. Потім повернувся до тіла й каже: «Тавіто, вставай!» І тут вона розплющила очі, побачила Петра й сіла.

⁴¹Він подав їй руку й підняв її, а тоді покликав святих і вдів і презентував їм її живою. ⁴²Про це загула вся Яффа, і купа людей повірили в Господа. ⁴³А Петро ще чимало днів завис у Яффі в одного Симона, кожум'яки.