8А Савл був двома руками за це вбивство. І того ж дня почався жорсткий булінг церкви в Єрусалимі: усіх, крім апостолів, розкидало хто куди по краях Юдеї та Самарії. ²Стефана поховали побожні мужики й ридали над ним на всю котушку. ³А Савл реально трощив церкву: вривався в хату за хатою, витягав звідти чоловіків і жінок і запроторював їх за ґрати. ⁴А ті, кого розкидало, петляли з місця на місце й звіщали слово — Добру Новину. ⁵Пилип гайнув у місто Самарії й проповідував їм Христа.

⁶Купа народу як один залипала на те, що казав Пилип, — вони ж чули й бачили чудеса, які він робив. ⁷Бо з багатьох, хто мав нечистих духів, ті виходили, репетуючи на всю горлянку, а вагон паралізованих і кульгавих зцілилися. ⁸Тож у тому місті радості було — хоч відбавляй. ⁹А ще до того в цьому місті крутився один чувак на ім'я Симон: він чаклував і тримав у шоці весь народ Самарії, видаючи себе за якусь велику шишку. ¹⁰Його слухали всі — від малого до великого — і повторювали: «Оце він — та Божа сила, яку звуть Великою!»

¹¹А велися вони на нього, бо він уже довгенько зривав їм дах своєю магією. ¹²Але щойно вони повірили Пилипові, який звіщав Добру Новину про Царство Боже та ім'я Ісуса Христа, як почали хреститися і чоловіки, і жінки. ¹³Та й сам Симон повірив, а після хрещення не відлипав від Пилипа; зирячи на знаки й великі чудеса, які відбувалися, він був у повному ауті. ¹⁴Коли до апостолів в Єрусалимі дійшла інфа, що Самарія прийняла Боже слово, вони відправили до них Петра й Івана. ¹⁵Ті прикотили туди й помолилися за них, щоб вони отримали Святого Духа.

¹⁶Бо Він ще ні на кого з них не зійшов: їх тільки охрестили в ім'я Господа Ісуса, і все. ¹⁷Тоді вони клали на них руки, і ті отримували Святого Духа. ¹⁸Симон засік, що Дух дається через те, що апостоли кладуть руки, і підсунув їм бабкиа ¹⁹і каже: «Скиньте й мені цю владу, щоб на кого я покладу руки — той отримував Святого Духа». ²⁰А Петро йому такий: «Пропади ти пропадом разом зі своїм сріблом, бо ти подумав, що Божий дар можна купити за бабки!

²¹Нема тобі в цій темі ні частки, ні долі, бо серце в тебе криве перед Богом. ²²Тож покайся в цій своїй гнилі й щиро благай Господа — може, тобі ще простять те, що ти задумав у серці.а ²³Бо я бачу: ти по вуха в жовчі гіркоти й закутий у кайдани неправди». ²⁴Симон на це видає: «Помоліться ви за мене Господу, щоб на мене не звалилося нічого з того, що ви сказали». ²⁵Тож вони на повному серйозі засвідчили й розповіли Господнє слово, а тоді почесали назад в Єрусалим і звіщали Добру Новину в купі самарянських сіл.

²⁶А ангел Господній такий Пилипові: «Вставай і чеши на південь — на дорогу, що спускається з Єрусалима в Газу. Вона безлюдна». ²⁷І він устав і пішов. І тут — один ефіоп, євнух, топ-чиновник Кандакії, цариці ефіопів, головний по всій її казні. Він приїжджав в Єрусалим на поклоніння ²⁸і тепер вертався назад: сидів собі у своїй колісниці й читав пророка Ісаю. ²⁹І Дух каже Пилипові: «Підвалюй ближче й прилипни до цієї колісниці». ³⁰Пилип підбіг, почув, як той читає пророка Ісаю, і питає: «А ти взагалі шариш, що читаєш?»

³¹А той: «Та як я можу, якщо ніхто мені це не розжує?» І покликав Пилипа залізти й сісти поруч із ним. ³²А уривок із Писання, який він читав, був ось який: «Як вівцю на забій, Його повели; і як ягня не видає ні звуку перед тим, хто його стриже, так і Він рота не розкриває. ³³Коли Його принизили, Його позбавили справедливого суду. Хто розповість про Його рід? Бо Його життя стирають із землі». ³⁴Євнух питає Пилипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк каже? Про себе чи про когось іншого?» ³⁵Тоді Пилип розкрив рота і, відштовхнувшись саме від цього місця Писання, звістив йому Добру Новину про Ісуса.

³⁶Поки вони так котили дорогою, натрапили на якусь воду, і євнух видає: «Дивись, вода! Що мені заважає хреститися?»

³⁸І він наказав тормознути колісницю, і вони обидва — Пилип і євнух — спустилися у воду, і Пилип його охрестив. ³⁹А коли вони вийшли з води, Дух Господній ухопив Пилипа, і євнух його більше не бачив, бо сам їхав далі своєю дорогою, радіючи на всі сто.а ⁴⁰А Пилип нарисувався в Азоті і, петляючи, звіщав Добру Новину в усіх містах, аж поки не добрався до Кесарії.