12Десь у той час цар Ірод наклав лапу на деяких людей із церкви, щоб влаштувати їм конкретний аб'юз. ²Якова, брата Івана, він стратив мечем. ³А коли побачив, що юдеям це заходить, то вирішив запакувати ще й Петра. Якраз тоді були дні Опрісноків. ⁴Він його пов'язав і закрив за ґрати, здавши під охорону чотирьом четвіркам солдатів, бо мав план після Пасхи витягти його перед народ. ⁵Тож Петра тримали під замком у тюрязі, а церква без зупину й на повну молилася за нього Богу.

⁶І от тієї ночі, коли Ірод уже збирався його вивести, Петро дрих між двома солдатами, закутий у два ланцюги, а вартові на вході пасли тюрягу. ⁷І тут раптом біля нього нарисувався ангел Господній, і камеру залило світлом. Той штурхнув Петра в бік, розбудив його й такий: «Вставай, бігом!» І ланцюги злетіли з його рук. ⁸Ангел йому такий: «Підперезуйся й узувай свої сандалі». Він так і зробив. Тоді той: «Накинь свій плащ — і давай за мною». ⁹Петро вийшов і почесав за ним, але не шарив, що все, що відбувається через ангела, — це по-справжньому: він думав, що це йому видіння. ¹⁰Вони проскочили першу варту, потім другу й підійшли до залізної брами, що вела в місто. Брама сама собою їм відчинилася, вони вийшли, пройшли одну вуличку — і ангел одразу від нього відчалив.

¹¹І тут Петро очухався й такий: «Тепер я точно знаю, що Господь відправив Свого ангела й вирвав мене з лап Ірода та від усього, чого так чекав юдейський народ». ¹²Коли до нього дійшло, що й до чого, він прикотив до хати Марії, мами Івана, якого ще називали Марком. Там зібрався вагон народу, і всі молилися. ¹³Він постукав у хвіртку при воротах, і на стук підійшла служниця на ім'я Рода. ¹⁴Вона впізнала голос Петра й від радості так і не відчинила хвіртку, а влетіла в хату й випалила, що Петро стоїть за воротами. ¹⁵А вони їй: «Ти що, з дуба впала?» Але вона впиралася, що все так і є. А вони своє: «Це його ангел».

¹⁶А Петро все гупав і гупав у хвіртку. Коли вони відчинили й побачили його — просто випали в осад. ¹⁷Він махнув їм рукою, щоб притихли, і розповів, як Господь витягнув його з в'язниці. А тоді такий: «Перекажіть це Якову та братам». І вийшов, і подався в інше місце. ¹⁸Коли розвиднілося, серед солдатів здійнявся нехилий кіпіш: куди ж подівся Петро? ¹⁹Ірод кинувся його шукати, але не знайшов, тож влаштував вартовим допит і наказав повести їх на страту. А потім спустився з Юдеї в Кесарію й там зависав. ²⁰А в Ірода конкретно бомбило на тирян і сидонян. Тож ті одним фронтом підвалили до нього, перетягнули на свій бік Бласта, що відповідав за царські покої, і попросили миру, бо хавку їхній край отримував із царських земель.

²¹У призначений день Ірод вирядився в царський прикид, сів на трибуні й толкав перед ними промову. ²²А народ скандував: «Це голос бога, а не людини!» ²³І миттю ангел Господній його вразив, бо він не віддав слави Богу; його поточили черви, і він сконав. ²⁴А Боже слово й далі набирало обертів і розліталося дедалі ширше. ²⁵А Варнава й Савл, закривши свою місію, повернулися в Єрусалим і прихопили з собою Івана, якого ще називали Марком.а