13А в Антіохії, у тамтешній церкві, були пророки й учителі: Варнава, Симеон, якого кликали Нігер, Луцій із Киринеї, Манаїл — кореш дитинства тетрарха Ірода — і Савл. ²Якось, коли вони служили Господу й постили, Святий Дух такий: «Ану відділіть Мені Варнаву й Савла для тієї справи, до якої Я їх покликав». ³Тоді вони попостили, помолилися, поклали на них руки й відпустили в дорогу. ⁴Отож вони, відправлені Святим Духом, спустилися до Селевкії, а звідти рвонули морем на Кіпр. ⁵Прикотивши в Саламін, вони почали звіщати Боже слово в юдейських синагогах. А на підхваті в них був Іван.

⁶Вони пройшли весь острів аж до Пафоса й натрапили там на одного мужика — мага й фейкового пророка, юдея на ім'я Вар-Ісус,а ⁷який зависав при проконсулі Сергії Павлі, чуваку з мізками. Той покликав до себе Варнаву й Савла: він реально хотів почути Боже слово. ⁸Але їм ставив палки в колеса Елима, той самий маг (бо саме так перекладається його ім'я): він пробував збити проконсула з віри. ⁹Тоді Савл, він же Павло, сповнений Святого Духа, вп'явся в нього поглядом ¹⁰і такий: «Ах ти ж, напханий усяким обманом і всякими мутками, сину диявола, вороже всякої праведності! Ти що, ніколи не перестанеш перекручувати прямі Господні дороги?

¹¹І ось тепер на тобі Господня рука: будеш сліпий і якийсь час не бачитимеш сонця». І на раз на нього впали мла й темрява, і він петляв туди-сюди, шукаючи, хто б повів його за руку. ¹²Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив — він був просто в шоці від Господнього вчення. ¹³Павло з командою відчалили з Пафоса й прибули до Перги Памфілійської. А Іван відколовся від них і повернувся в Єрусалим. ¹⁴А вони з Перги рушили далі й дочесали до Антіохії Пісидійської. У суботу зайшли в синагогу й умостилися. ¹⁵Після читання Закону й Пророків керівники синагоги передали їм: «Брати, якщо маєте якесь слово підбадьорення для народу — кажіть, валяйте!»

¹⁶Павло підвівся, махнув рукою і видав: «Ізраїльтяни і ви, хто боїться Бога, слухайте сюди! ¹⁷Бог цього народу, Ізраїлю, вибрав наших предків і звеличив цей народ, коли вони жили мігрантами в Єгипетській землі, а потім високо піднятою рукою вивів їх звідти. ¹⁸І десь сорок років Він терпів їхні закидони в пустелі.а ¹⁹А знісши сім народів у землі Ханаанській, Він роздав їм їхню землю в спадок ²⁰— десь за чотириста п'ятдесят років. А після цього Він давав їм суддів аж до пророка Самуїла.а

²¹Потім вони випросили собі царя, і Бог дав їм Саула, сина Киса, мужика з коліна Веніямина, — на сорок років. ²²А коли Він його прибрав, то поставив їм царем Давида, про якого й засвідчив: „Я знайшов Давида, сина Єссея, чоловіка Мені до серця, — він зробить усе, чого Я хочу“. ²³І саме з його нащадків Бог, як і обіцяв, привів Ізраїлю Спасителя — Ісуса.а ²⁴А ще перед тим, як Він вийшов на сцену, Іван проголошував усьому народові Ізраїлю хрещення покаяння. ²⁵І коли Іван уже добігав свою дистанцію, він казав: „Ким ви мене вважаєте? Я не Той. Але ось за мною йде Той, Кому я не тягну навіть сандалі на ногах розв'язати“.

²⁶Брати, нащадки роду Авраама, і ви, хто серед вас боїться Бога! Саме нам послано слово про це спасіння.а ²⁷Бо жителі Єрусалима та їхня верхівка не допетрали ні Хто Він, ні що кажуть пророки, яких читають щосуботи, — і, засудивши Його, самі ж їхні слова й виконали. ²⁸І хоча не знайшли за Ним жодної провини, яка тягнула б на смертну кару, вони просили Пилата стратити Його. ²⁹А коли вони довели до кінця все, що про Нього було написано, то зняли Його з дерева й поклали в гробницю. ³⁰Але Бог воскресив Його з мертвих.

³¹І Він багато днів з'являвся тим, хто разом із Ним почесав із Галилеї до Єрусалима. Тепер саме вони — Його свідки перед народом. ³²І ми звіщаємо вам Добру Новину: обіцянку, дану предкам, ³³Бог виконав на всі сто для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: „Ти — Мій Син, Я сьогодні Тебе породив“.а ³⁴А про те, що Він воскресив Його з мертвих і Той уже ніколи не повернеться до тління, Він сказав так: „Я дам вам святі Давидові милості — залізобетонні“. ³⁵Тому й в іншому місці Він каже: „Ти не допустиш, щоб Твій Святий побачив тління“.

³⁶Бо Давид, відслуживши Божому задуму у своєму поколінні, заснув, і його приєднали до батьків, і він по факту побачив тління. ³⁷А от Той, Кого Бог воскресив, тління не побачив. ³⁸Тож будьте в темі, брати: саме через Нього вам звіщається прощення гріхів, ³⁹і від усього, від чого ви ніяк не могли бути виправдані Мойсеєвим Законом, у Ньому виправдовується кожен, хто вірить. ⁴⁰Тож дивіться в оба, щоб на вас не прийшло те, що сказано в Пророках:а ⁴¹„Дивіться, хейтери, будьте в шоці — і пропадайте! Бо Я у ваші дні роблю таке діло — діло, у яке ви ні за що не повірите, навіть якщо хтось розкладе вам його по поличках“».

⁴²Коли вони виходили, їх почали просити, щоб і наступної суботи їм розповіли на цю тему.а ⁴³Коли зібрання в синагозі розійшлося, багато юдеїв і побожних прозелітів ув'язалися за Павлом і Варнавою, а ті перетирали з ними й умовляли їх триматися Божої благодаті. ⁴⁴А наступної суботи майже все місто підтягнулося послухати Господнє слово.а ⁴⁵Коли юдеї побачили цю купу народу, вони аж позеленіли від заздрощів і почали заперечувати те, що казав Павло, ще й сипали образами. ⁴⁶Тоді Павло й Варнава без фільтрів заявили: «Вам першим треба було звістити Боже слово. Але раз ви його відшиваєте і самі записуєте себе в негідні вічного життя, то ось — ми розвертаємося до язичників.

⁴⁷Бо Господь нам так і прописав: „Я поставив тебе світлом для язичників, щоб ти був спасінням аж до краю землі“». ⁴⁸Почувши це, язичники кайфували й прославляли Господнє слово, і повірили всі, кого було призначено до вічного життя. ⁴⁹І Господнє слово розліталося по всій окрузі. ⁵⁰Але юдеї накрутили побожних жінок з еліти та міських шишок, влаштували булінг Павлу й Варнаві і випхали їх зі своїх околиць. ⁵¹А ті обтрусили на них пил зі своїх ніг і звалили в Іконію.

⁵²А учні були по вінця сповнені радості й Святого Духа.