15І тут якісь чуваки, що прикотили з Юдеї, почали втирати братам: «Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсея, спастися вам не світить». ²Коли між ними й Павлом та Варнавою здійнявся неабиякий кіпіш і пішли жорсткі терки, вирішили, що Павло, Варнава і ще дехто з них махнуть у Єрусалим до апостолів і старійшин із цим питанням. ³Тож церква їх провела, і вони петляли через Фінікію та Самарію, в подробицях розповідаючи, як навертаються язичники, і цим дико тішили всіх братів. ⁴Коли ж вони прикотили в Єрусалим, їх прийняли церква, апостоли й старійшини, і вони виклали весь розклад: скільки всього Бог зробив разом із ними. ⁵Але тут підскочили деякі з фарисейської тусовки, що вже повірили, і такі: «Їх треба обрізати й наказати їм дотримуватися Закону Мойсея!»

⁶Тож апостоли й старійшини зібралися, щоб перетерти цю тему. ⁷Після довгих розборок Петро встав і такий: «Мужики, брати, ви ж самі в темі, що Бог ще з перших днів вибрав мене серед вас, щоб язичники почули з моїх вуст слово Доброї Новини й повірили. ⁸І Бог, Якому всі серця видно наскрізь, засвідчив за них: дав їм Святого Духа так само, як і нам, ⁹і взагалі не ділив нас і їх на своїх і чужих, вірою очистивши їхні серця. ¹⁰То чого ви зараз випробовуєте Бога, навішуючи на шию учням ярмо, якого не потягнули ні наші діди-прадіди, ні ми самі?

¹¹Ні, ми віримо, що нас спасає благодать Господа Ісуса — рівно так само, як і їх». ¹²Уся купа народу затихла і слухала, як Варнава з Павлом розписували, скільки чудес і див Бог зробив через них серед язичників. ¹³Коли вони замовкли, озвався Яків: «Мужики, брати, слухайте сюди. ¹⁴Симеон щойно розклав по поличках, як Бог уперше подбав про язичників, щоб узяти з них народ для Свого імені. ¹⁵І з цим чітко сходяться слова пророків, як написано: ¹⁶„Після цього Я повернуся і відбудую Давидів намет, що завалився; Я відбудую його руїни і знову поставлю його на ноги,а ¹⁷щоб решта людства розшукувала Господа, і всі народи, на яких стоїть Моє ім'я, — каже Господь, Який робить це, ¹⁸відоме ще з давніх-давен“.а

¹⁹Тож мій вердикт такий: не треба діставати тих із язичників, хто навертається до Бога, ²⁰а черкнути їм, щоб трималися подалі від того, що осквернене ідолами, від розпусти, від задушеного і від крові. ²¹Бо Мойсей ще споконвіку має в кожному місті своїх проповідників — його ж стабільно читають у синагогах кожної суботи». ²²Тоді апостоли й старійшини разом з усією церквою порішили вибрати з-поміж себе людей і відправити їх в Антіохію з Павлом і Варнавою: Юду, на прізвисько Варсава, і Силу — лідерів серед братів, ²³і передали через них такий лист: «Від апостолів і старійшин, ваших братів, — братам із язичників в Антіохії, Сирії та Кілікії: привіт!

²⁴Оскільки до нас дійшло, що дехто з наших, кому ми нічого такого не доручали, вийшов і накрутив вас своїми базарами та розхитав вам душі,а ²⁵ми, зійшовшись на одному вайбі, ухвалили вибрати людей і відправити їх до вас разом із нашими любими Варнавою і Павлом, ²⁶людьми, які поставили своє життя на кон заради імені нашого Господа Ісуса Христа. ²⁷Тож ми відрядили Юду й Силу, і вони самі наживо розкажуть вам те саме. ²⁸Бо Святий Дух і ми вирішили не грузити вас жодним додатковим тягарем, крім ось цього обов'язкового: ²⁹обходьте десятою дорогою ідоложертовне, кров, задушене й розпусту. Якщо будете цього берегтися, будете молодці. Бувайте!»

³⁰Тож їх відпустили, і вони почесали в Антіохію; там зібрали всю купу народу й вручили лист. ³¹Ті прочитали й реально кайфонули від такого підбадьорення. ³²А Юда й Сила, які й самі були пророками, довго й багато говорили з братами, мотивуючи і прокачуючи їх. ³³Позависавши там якийсь час, вони рушили назад до тих, хто їх послав, — брати відпустили їх з миром.а

³⁵А Павло з Варнавою тусили в Антіохії: навчали і разом із цілим вагоном інших звіщали Добру Новину — слово Господа. ³⁶Через кілька днів Павло такий до Варнави: «Го назад — провідаймо братів у кожному місті, де ми проповідували слово Господа, і глянемо, як у них справи». ³⁷Варнава хотів прихопити з собою ще й Івана, якого звали Марком. ³⁸Але Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто ще в Памфілії від них злиняв і не впрягся з ними в роботу. ³⁹І тут вони так закусилися, що розійшлися кожен своєю дорогою: Варнава взяв Марка й звалив морем на Кіпр.

⁴⁰А Павло вибрав собі в тіммейти Силу й вирушив, а брати доручили його благодаті Господа.а ⁴¹Він петляв Сирією і Кілікією, зміцнюючи церкви.