17Пропетлявши через Амфіполь і Аполлонію, вони прикотили в Солунь, де була юдейська синагога. 2Павло, як у нього було заведено, зайшов до них і три суботи поспіль перетирав із ними, спираючись на Писання: 3розкривав їх і розкладав по поличках, що Христос мусив постраждати й воскреснути з мертвих, і що «цей Ісус, Якого я вам звіщаю, — це і є Христос». 4І деяких із них це переконало, і вони вписалися в команду Павла й Сили, а з ними — вагон греків, що шанували Бога, і чимало жінок із місцевої еліти. 5Але юдеї позаздрили: підтягнули якихось гопників, що зависали на базарі, зібрали купу народу й підняли на вуха все місто. Вони налетіли на хату Ясона й шукали їх, щоб витягти до народу.
6А не знайшовши їх, потягли Ясона й кількох братів до міської влади й горлали: «Ці типи, що перевернули весь світ догори дриґом, уже й сюди нарисувалися, 7а Ясон дав їм вписку! І всі вони йдуть наперекір указам кесаря, бо кажуть, що є інший цар — Ісус!» 8Цим вони конкретно розбурхали купу народу й міську владу, яка це слухала. 9Тож узяли з Ясона й решти заставу і відпустили їх. 10А брати тієї ж ночі бігом відправили Павла й Силу у Верію. Ті, щойно туди дісталися, рушили в юдейську синагогу.
11А тутешні були шляхетніші за тих, що в Солуні: вони прийняли слово з повним драйвом і щодня робили фактчек по Писаннях, чи все реально так. 12Тож багато хто з них увірував, а ще чимало статусних грецьких жінок і чоловіків. 13Та коли юдеї з Солуні пронюхали, що й у Верії Павло звіщає Боже слово, вони прикотили й туди — розхитувати й баламутити народ. 14Тоді брати тут же спровадили Павла в дорогу аж до моря, а Сила й Тимофій лишилися там. 15Ті, хто супроводжував Павла, довели його аж до Афін і, отримавши наказ для Сили й Тимофія якнайшвидше підтягуватися до нього, звалили назад.
16Поки Павло чекав на них в Афінах, його дух аж бомбило, бо він бачив, що місто конкретно забите ідолами. 17Тож у синагозі він зарубався в дискусіях із юдеями й тими, хто шанував Бога, а на базарній площі — щодня з усіма, хто там нарисовувався. 18А ще з ним зчепилися деякі філософи — епікурейці й стоїки. Одні такі: «Шо там хоче втулити цей балабол, що нахапався верхів?» Інші: «Схоже, він піарник якихось чужих божеств», — бо він звіщав Добру Новину про Ісуса й воскресіння. 19Вони підхопили його, притягли на Ареопаг і кажуть: «Можна дізнатися, що це за нове вчення ти тут задвигаєш? 20Бо ти закидаєш нам у вуха якісь дивні штуки, тож ми хочемо вкурити, що воно все означає».
21А всі афіняни й приїжджі іноземці ні на що інше свій час не юзали, як потріпатися або послухати щось свіженьке. 22Павло став посеред Ареопагу й такий: «Афіняни! По всьому бачу, що ви нереально релігійні. 23Бо, петляючи тут і залипаючи на ваших святинях, я наткнувся навіть на жертовник із написом: „Невідомому Богові“. Тож те, що ви шануєте, не знаючи, — саме це я вам і звіщаю. 24Бог, Який створив світ і все, що в ньому, — Він Господь неба й землі і не живе в храмах, зроблених руками, 25і людські руки Його не обслуговують, ніби Йому чогось бракує, бо Він Сам дає всім життя, подих і взагалі все.
26З одного Він зробив усі людські народи, щоб вони жили по всій планеті, і прописав для них наперед відведені часи та кордони, де їм жити, 27щоб вони шукали Бога — раптом намацають Його й знайдуть, хоча Він і недалеко від кожного з нас. 28Бо в Ньому ми живемо, рухаємося й існуємо, — як видали й деякі ваші поети: „Ми ж теж Його рід“. 29Тож якщо ми — Божий рід, нам не слід думати, що Божество схоже на золото, срібло чи камінь — на витвір, вирізьблений людським скілом і фантазією. 30На ті часи, коли люди були не в темі, Бог заплющував очі, а тепер наказує всім людям повсюди покаятися, 31бо Він призначив день, коли судитиме весь світ у праведності через Чоловіка, Якого Він на це визначив, — і дав усім пруф, воскресивши Його з мертвих».
32Коли вони почули про воскресіння мертвих, одні почали рофлити, а інші видали: «Про це ми тебе ще якось послухаємо». 33Отак Павло й вийшов із їхньої тусовки. 34Але деякі чуваки прибилися до нього й увірували; серед них — і Діонісій Ареопагіт, і жінка на ім'я Дамарис, і ще дехто з ними.