18Після цього він звалив з Афін і прикотив у Коринт. 2Там він вийшов на одного юдея на ім'я Акила, родом з Понту, який нещодавно перебрався з Італії, і на його дружину Прискиллу, бо Клавдій видав наказ, щоб усі юдеї забиралися з Риму. Він підвалив до них 3і, оскільки вони були колегами по цеху, вписався до них на хату й пахав: за ремеслом вони були наметниками. 4Щосуботи він вів дебати в синагозі й переконував і юдеїв, і греків. 5А коли з Македонії підкотили Сила й Тимофій, Павло з головою пірнув у проповідь слова й наполегливо свідчив юдеям, що Ісус — це Христос.
6Але коли вони почали йти проти нього й хейтити, він обтрусив свій одяг і такий до них: «Ваша кров — на вашій голові! Я чистий. Відтепер я чешу до язичників». 7І, змінивши локацію, він перебрався до хати одного чувака на ім'я Юст, який шанував Бога; його дім стояв через стінку від синагоги. 8А Крисп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім своїм домом, і купа коринтян, слухаючи, вірили й хрестилися. 9Уночі Господь у видінні такий до Павла: «Не шугайся, а говори далі й не вмикай мут, 10бо Я з тобою, і ніхто тебе й пальцем не зачепить, щоб скривдити, бо в цьому місті в Мене реально багато народу».
11І він осів там на рік і шість місяців, навчаючи їх Божого слова. 12А коли Галліон був проконсулом Ахаї, юдеї дружно наїхали на Павла й притягли його до трибуналу, 13і такі: «Цей тип підбиває людей шанувати Бога не за законом!» 14Павло вже збирався відкрити рот, але Галліон такий до юдеїв: «Юдеї, якби тут ішлося про якийсь злочин чи брудні мутки, я б, звісно, по-людськи з вами повозився. 15Але якщо це суперечки про слово, імена й ваш Закон — розбирайтеся самі. Бути суддею в таких темах я не збираюся».
16І він погнав їх геть від трибуналу. 17Тоді всі схопили Состена, начальника синагоги, і почали мутузити його прямо перед трибуналом. А Галліону на все це було по барабану. 18А Павло ще чимало днів позависав там, потім попрощався з братами й відплив у Сирію, а з ним — Прискилла й Акила. У Кенхреях він обстриг голову, бо мав обітницю. 19Вони причалили в Ефес, і там він їх лишив, а сам зайшов у синагогу й перетирав з юдеями. 20Ті просили його лишитися в них довше, але він не підписався, 21а попрощався й такий: «Я ще до вас вернуся, якщо Бог захоче». І відчалив з Ефесу.
22Висадившись у Кесарії, він піднявся, привітався з церквою і подався вниз, в Антіохію. 23Позависавши там якийсь час, він рушив у дорогу й по черзі петляв через галатійський край і Фригію, зміцнюючи всіх учнів. 24А в Ефес прикотив один юдей на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, — мужик із підвішеним язиком, який на всі сто шарив у Писаннях. 25Його вже ввели в тему Господньої дороги, і він, горячи духом, говорив і чітко навчав про Ісуса, хоч знав тільки Іванове хрещення. 26Він почав без жодного страху виступати в синагозі. Почувши його, Прискилла й Акила взяли його до себе й ще точніше розклали йому по поличках Божу дорогу.
27Коли він захотів рвонути в Ахаю, брати підбадьорили його й накидали учням листа, щоб ті його прийняли. Підкотивши туди, він конкретно підсобив тим, хто через благодать увірував, 28бо на повну, прилюдно розносив юдеїв у пух і прах, доводячи з Писань, що Ісус — це Христос.