21Коли ж ми відірвалися від них і відчалили, то погнали прямим курсом на Кос, наступного дня — на Родос, а звідти — до Патари. ²Там ми надибали корабель, що йшов у Фінікію, заскочили на борт і відчалили. ³Коли на горизонті нарисувався Кіпр, ми лишили його ліворуч і пливли далі на Сирію, а зійшли на берег у Тирі, бо саме там корабель мав вивантажувати свій вантаж. ⁴Ми розшукали учнів і зависли там на сім днів. Вони через Духа раз у раз казали Павлові не їхати в Єрусалим. ⁵Коли ж наші дні там добігли кінця, ми вирушили в дорогу, а всі вони разом із дружинами й малечею проводжали нас аж за місто. На березі ми стали на коліна й помолилися, ⁶попрощалися одне з одним, і ми сіли на корабель, а вони почесали назад додому.

⁷А ми, завершивши плавання з Тиру, прибули в Птолемаїду, привіталися з братами й перекантувалися в них один день. ⁸Наступного дня ми вийшли звідти й прикотили в Кесарію. Там завалилися в хату до Пилипа-євангеліста, одного з сімох, і зупинилися в нього. ⁹А в нього були чотири доньки — незаміжні дівчата, які пророкували. ¹⁰Поки ми там тусили кілька днів, із Юдеї прикотив один пророк на ім'я Агав. ¹¹Він підвалив до нас, узяв Павлів пояс, зв'язав собі ноги й руки і такий: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї в Єрусалимі зв'яжуть чоловіка, чий це пояс, і здадуть його в руки язичників“».

¹²Коли ми це почули, то і ми, і місцеві почали конкретно вмовляти його не підніматися в Єрусалим. ¹³Тоді Павло відповів: «Ну що ви робите? Чого ревете й ламаєте мені серце? Я ж готовий не тільки до того, щоб мене зв'язали, а й померти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса». ¹⁴Коли він ніяк не прогинався, ми замовкли й тільки сказали: «Хай буде воля Господня». ¹⁵Після тих днів ми зібрали манатки й почали підніматися в Єрусалим. ¹⁶З нами пішли й деякі учні з Кесарії. Вони вели нас до одного Мнасона з Кіпру, учня ще з перших часів, у якого ми мали вписатися на постій.

¹⁷Коли ми дісталися Єрусалима, брати прийняли нас із кайфом. ¹⁸Наступного дня Павло разом із нами пішов до Якова; туди підтягнулися й усі старійшини. ¹⁹Він привітався з ними й почав розкладати по поличках, пункт за пунктом, усе, що Бог зробив серед язичників через його служіння. ²⁰Ті, як почули, прославляли Бога, а тоді кажуть йому: «Бачиш, брате, скільки десятків тисяч юдеїв повірили, і всі вони — затяті фанати Закону.а ²¹А про тебе до них дійшла інфа, ніби ти вчиш усіх юдеїв, що живуть серед язичників, зав'язати з Мойсеєм: мовляв, не обрізайте дітей і не живіть за звичаями.

²²То що тепер? Вони ж стопудово почують, що ти приїхав.а ²³Тож зроби так, як ми тобі кажемо. Є в нас четверо мужиків, які взяли на себе обітницю. ²⁴Візьми їх, пройди разом із ними очищення й викладай за них бабки, щоб вони поголили голови. Тоді всі зрозуміють, що все, що їм про тебе розповіли, — фейк, і що ти й сам живеш рівно й тримаєшся Закону. ²⁵А щодо язичників, які повірили, то ми вже скинули їм листа з нашим рішенням: щоб вони трималися подалі від жертвоприношень ідолам, від крові, від задушеного й від розпусти».а ²⁶Тоді Павло взяв тих чуваків і наступного дня, пройшовши разом із ними очищення, пішов у храм, щоб оголосити, коли завершаться дні очищення, — аж до того часу, коли за кожного з них буде принесена жертва.

²⁷А коли сім днів уже от-от мали минути, юдеї з Азії засікли його в храмі, розкачали всю купу народу й скрутили його, ²⁸горлаючи: «Ізраїльтяни, на поміч! Це той тип, що всім і всюди втирає проти народу, проти Закону й проти цього місця! Та ще й греків притягнув у храм і опоганив це святе місце!» ²⁹Бо перед тим вони бачили в місті разом із ним Трохима-ефесянина і накрутили собі, що Павло завів його в храм. ³⁰Усе місто стало на вуха, народ позбігався. Павла схопили й поволокли геть із храму, і двері тут же зачинили. ³¹Коли вони вже намагалися його вбити, до командира когорти прилетіла звістка, що весь Єрусалим у хаосі.

³²Він тут же підхопив солдатів і сотників і рвонув униз до них. А ті, як побачили командира й солдатів, перестали лупцювати Павла. ³³Тоді командир підійшов, схопив його й наказав закувати у два ланцюги, а потім почав допитуватися, хто він такий і що накоїв. ³⁴А в купі народу хто що кричав — одні одне, інші інше. Через цей галас він не міг допетрати, як воно по факту, тож наказав вести його в казарму. ³⁵Коли ж він опинився на сходах, солдатам довелося тягти його на собі через шалений натиск тусовки, ³⁶бо за ним сунула ціла маса народу й репетувала: «Геть його!»

³⁷Коли Павла вже мали заводити в казарму, він каже командирові: «Можна тобі дещо сказати?» А той такий: «Ти шо, по-грецьки шариш? ³⁸То ти, виходить, не той єгиптянин, що недавно замутив бунт і вивів у пустелю чотири тисячі сикаріїв?» ³⁹Павло такий: «Я юдей, із Тарса в Кілікії, громадянин не якогось там задрипаного міста. Прошу тебе, дай мені побазарити з народом». ⁴⁰Той дозволив, і Павло, ставши на сходах, махнув народу рукою. Коли запала гробова тиша, він заговорив до них єврейською: