22«Мужики, брати й батьки! Заслухайте, що я зараз скажу вам на свій захист». ²Коли ж вони почули, що він звертається до них єврейською, то принишкли ще більше. А він такий: ³«Я — юдей, народився в Тарсі, що в Кілікії, а виріс ось тут, у цьому місті. Пройшов школу в самого Гамаліїла: мене вчили жорстко, по всій строгості Закону наших батьків. І я горів за Бога так само, як ви всі сьогодні. ⁴Я пресував цей Шлях аж до смерті: крутив людей і закидав за ґрати і чоловіків, і жінок. ⁵Це вам підтвердить і первосвященник, і вся рада старійшин. Я навіть узяв від них листи до братів у Дамаск і рушив туди, щоб і тамтешніх пригнати зв'язаними в Єрусалим на покарання.

⁶І от, коли я був уже в дорозі й підходив до Дамаска, десь опівдні, раптом навколо мене з неба як спалахне потужне світло! ⁷Я гепнувся на землю й чую голос, який мені каже: „Савле, Савле, нащо ти Мене гнобиш?“ ⁸А я такий: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені: „Я — Ісус Назарянин, Якого ти гнобиш“. ⁹Ті, хто був зі мною, світло бачили, а от голосу Того, Хто говорив зі мною, не розчули.а ¹⁰Я питаю: „Що мені робити, Господи?“ А Господь мені: „Вставай і чеши в Дамаск — там тобі розкажуть про все, що тобі призначено зробити“.

¹¹А що я через сяйво того світла нічого не бачив, то ті, хто був зі мною, повели мене за руку, і так я дотопав до Дамаска. ¹²А був там такий собі Ананія — чоловік побожний за Законом, у якого серед усіх місцевих юдеїв була топова репутація. ¹³Він прийшов до мене, став поруч і каже: „Брате Савле, прозри!“ І я тієї ж хвилини прозрів і глянув на нього. ¹⁴А він каже: „Бог наших батьків вибрав тебе, щоб ти пізнав Його волю, побачив Праведного й почув голос із Його вуст, ¹⁵бо ти будеш Його свідком перед усіма людьми — про все, що ти побачив і почув.

¹⁶То чого ти тягнеш кота за хвіст? Вставай, хрестися й змий свої гріхи, закликаючи Його ім'я“. ¹⁷А коли я повернувся в Єрусалим і молився в храмі, мене накрило — я опинився в трансі ¹⁸і побачив Його, і Він мені каже: „Давай мерщій, гаси з Єрусалима щодуху, бо твого свідчення про Мене вони не приймуть“. ¹⁹А я на це: „Господи, вони ж самі в темі, що я по всіх синагогах кидав за ґрати й лупцював тих, хто вірить у Тебе. ²⁰І коли проливали кров Стефана, Твого свідка, я й сам стояв поруч, був обома руками за і стеріг шмотки тих, хто його вбивав“.

²¹А Він мені: „Рушай, бо Я відправлю тебе далеко — до язичників“». ²²До цього слова вони його слухали, а тут як зарепетують: «Стерти такого з лиця землі! Нема чого йому жити!» ²³Вони горлали, жбурляли свій одяг і підкидали пил у повітря, ²⁴тож командир наказав завести його в казарму й допитати під батогами, щоб пробити, через що вони так на нього волають. ²⁵Коли його вже розтягли й прикрутили ременями, Павло каже сотникові, що стояв поруч: «А вам що, законно шмагати римлянина, та ще й не засудженого?»

²⁶Почувши це, сотник підвалив до командира й доповів: «Ти шо збираєшся робити? Цей чувак — римлянин!» ²⁷Командир підійшов і питає його: «Ану скажи мені: ти римлянин?» А той: «Ага». ²⁸Командир на це: «Я це громадянство купив за шалені бабки». А Павло: «А я таким народився». ²⁹Ті, хто мав його допитувати, одразу від нього відвалили. А командир і сам зашугався, коли допетрав, що той — римлянин, а він його зв'язав. ³⁰Наступного дня, бо хотів напевняк дізнатися, у чому юдеї його звинувачують, він розв'язав його й наказав зібратися первосвященникам і всьому Синедріону. Потім спустив Павла вниз і поставив перед ними.