23Павло пильно глянув на Синедріон і видав: «Мужики, брати! Я з чистим на всі сто сумлінням жив перед Богом аж до сьогоднішнього дня». ²А первосвященник Ананія наказав тим, хто стояв біля нього, вмазати йому по губах. ³Тоді Павло йому такий: «Тебе самого Бог ще вдарить, ти, побілена стіно! Ти тут сидиш, щоб судити мене за Законом, а сам, усупереч Закону, наказуєш мене лупити?» ⁴Ті, хто стояв поряд, кажуть: «Ти шо, наїжджаєш на Божого первосвященника?» ⁵А Павло відповідає: «Я не був у темі, брати, що він первосвященник. Бо написано: „Не поливай брудом правителя свого народу“».

⁶Павло просік, що одна частина там — садукеї, а друга — фарисеї, і заволав на весь Синедріон: «Мужики, брати! Я фарисей, син фарисеїв! Мене судять за надію і воскресіння мертвих!»а ⁷Тільки він це ляпнув, як між фарисеями й садукеями почалася буча, і вся тусовка розкололася. ⁸Бо садукеї гнуть лінію, що нема ні воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і одне, і друге. ⁹Знявся жесть який ґвалт. Деякі учителі Закону з фарисейської партії підірвалися й почали зарубатися в суперечці: «Ми не бачимо за цим чуваком нічого поганого! А що, як із ним говорив дух чи ангел?..»а ¹⁰Розборки ставали все жорсткішими, і командир напружився, що Павла там розірвуть на шматки. Тож він наказав загонові спуститися, вихопити його з-посеред них і відтарабанити в казарму.

¹¹А наступної ночі Господь став біля нього і такий: «Не здувайся! Як ти на повну засвідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба засвідчити і в Римі». ¹²Коли настав день, юдеї замутили змову і заклялися під прокляттям, що ні хавати, ні пити не будуть, поки не приб'ють Павла. ¹³Цю змову сколотили понад сорок чуваків. ¹⁴Вони підвалили до первосвященників і старійшин і кажуть: «Ми закляли себе страшним закляттям нічого в рот не брати, поки не завалимо Павла. ¹⁵Тож ви тепер разом із Синедріоном маякніть командирові, щоб він спустив його до вас, ніби ви хочете детальніше прошарити його справу. А ми будемо напоготові прибрати його ще до того, як він до вас дійде».

¹⁶Але про цю засідку прочув син Павлової сестри. Він прийшов, зайшов у казарму і злив інфу Павлові. ¹⁷Павло гукнув одного із сотників і каже: «Відведи цього пацана до командира — у нього є що йому розказати». ¹⁸Той забрав його, привів до командира і каже: «Арештант Павло гукнув мене й попросив закинути до тебе цього хлопця — у нього є що тобі сказати». ¹⁹Командир узяв його за руку, відвів убік, подалі від чужих вух, і став розпитувати: «Шо там у тебе за інфа для мене?» ²⁰Той видав: «Юдеї домовилися попросити тебе, щоб ти завтра спустив Павла в Синедріон, ніби там хочуть ще прискіпливіше щось про нього пробити.а

²¹Тільки ти не ведися на них: на нього чигає в засідці понад сорок їхніх типів, які заклялися ні хавати, ні пити, поки не порішать його. І вони вже напоготові, чекають лише, коли ти даси добро». ²²Командир відпустив пацана й наказав: «Нікому не пали тему, що ти мені це злив». ²³Потім він покликав до себе двох сотників і скомандував: «Готуйте двісті бійців, щоб чесали аж до Кесарії, а ще сімдесят вершників і двісті списоносців — на третю годину ночі. ²⁴І тварин підженіть, щоб посадити на них Павла й доставити живим-здоровим до намісника Фелікса». ²⁵А ще він накатав листа ось такого змісту: ²⁶«Клавдій Лисій — вельмишановному намісникові Феліксу: салют!

²⁷Цього чоловіка схопили юдеї і вже мали прибрати, але я нагрянув із загоном і відбив його, бо дізнався, що він римлянин. ²⁸Я хотів з'ясувати, що саме вони йому пред'являють, тож спустив його в їхній Синедріон. ²⁹І виявилося, що його звинувачують через тьорки довкола їхнього Закону, а нічого такого, що тягнуло б на смерть чи кайдани, йому не закидають. ³⁰А коли мені маякнули, що на цього чоловіка готують замах, я одразу скинув його тобі, а його обвинувачам наказав викласти перед тобою, що вони мають проти нього».а ³¹Тож солдати, як їм і було наказано, забрали Павла й за ніч перекинули його в Антипатриду.

³²А наступного дня вони пустили вершників їхати з ним далі, а самі звалили назад у казарму. ³³Ті прикотили в Кесарію, вручили листа намісникові й поставили перед ним Павла. ³⁴Той прочитав листа, поцікавився, з якої він провінції, і, дізнавшись, що з Кілікії, ³⁵сказав: «Я вислухаю тебе по повній, коли підвалять і твої обвинувачі». І наказав тримати його під вартою в Іродовій преторії.